• Головна /
  • Пресцентр /
  • Про акредитацію освітньо-професійних програм закладів фахової передвищої освіти

Про акредитацію освітньо-професійних програм закладів фахової передвищої освіти

Інтерв’ю першого заступника голови Державної служби якості освіти України Олександра ЯКИМЕНКА та директора Державної освітньої установи «Навчально-методичний центр з питань якості освіти» Віктора МЕЛЬНИКА для газети "Освіта України"

У сфері фахової передвищої освіти уже в цьому місяці розпочато реєстрацію заявок на акредитацію освітньо- професійних програм за новими правилами. Перед стартом новаційного акредитування «Освіта України» зустрілася з першим заступником голови Державної служби якості освіти України Олександром ЯКИМЕНКОМ і директором Державної освітньої установи «Навчально-методичний центр з питань якості освіти» Віктором МЕЛЬНИКОМ, щоб отримати відповіді на актуальні запитання освітян щодо нюансів та особливостей процедури.

Акредитація освітньо-професій­них програм фахової передви­щої освіти – це абсолютно нова процедура, котра, базуючись на збе­реженні й розумінні найкращих тра­дицій та практик технікумів і коле­джів, які тепер є закладами фахової передвищої освіти, передбачає та­кож і вироблення абсолютно нових підходів, цілей та візії освітнього про­цесу. Саме тому міністр освіти і нау­ки Сергій Шкарлет поставив завдан­ня Державній службі якості освіти розробити нові принципи акреди­тації освітньо-професійних програм, окреслити сучасні вимоги до їхнього формування і зробити саму процеду­ру їхньої акредитації не так оціноч­ною, як підтримувальною, зокрема – спрямованою на розвиток закла­ду та задоволення потреб як здобу­вачів освіти, так і замовників про­фесійних кадрів.

 

«ІДЕТЬСЯ ВИНЯТКОВО ПРО ЯКІСТЬ»

– Відповідно до Закону України «Про фахову передвищу освіту» здійснення акредитації освітньо- професійних програм у сфері фа­хової передвищої освіти покладено на Державну службу якості осві­ти України. Тож яку мету закла­дено до процедури акредитації? Чи змінилися принципи цієї процеду­ри порівняно з тим, як вона відбу­валася раніше?

Олександр Якименко: Під час роз­робки нового Положення ми переду­сім виходили з того, що акредитація покликана визначити відповідність освітньо-професійної програми й освітньої діяльності закладу освіти за цією програмою вимогам та кри­теріям оцінювання якості освітньо- професійної програми й освітньої діяльності за цією програмою. Під­креслюю: йдеться про якість освіт­ньої діяльності. А також – про до­помогу закладам освіти у визначенні сильних і слабких сторін освітньо- професійної програми.

Звичайно, при розробці доку­мента, який регламентує процедуру акредитації, закладалися принципи об’єктивності, зворотного зв’язку, простоти і прозорості, застосуван­ня або започаткування сучасних тех­нологій, уникнення конфлікту інтересів тощо. Закладено в Положення і максимальне полегшення процедури акредитації, надання закладу додат­кових можливостей для вдоскона­лення діяльності й підвищення кон­курентоспроможності.

Наголошую: мета акредитації – не тільки встановити відповідність освітньо-професійної програми ви­могам законодавства. Усе значно ширше і вагоміше, і це є новацією: підтвердження того, що заклад дає саме якісні знання за пропонованою здобувачам освіти програмою.

Ми привнесли в Положення су­часний європейський досвід. Буду­вали систему оцінювання на основі європейської моделі акредитації про­грам вищої школи. Але – систему свою, українську, адже фахової пе­редвищої освіти в Європі немає. На відміну від попередніх акредитацій, які передбачали лише відповідність освітніх програм певним критеріям, сьогодні суспільство вимагає більшо­го: у стратегії розвитку закладу по­винна бути врахована якість підго­товки за програмою.

 

ВАГОМІ ОСОБЛИВОСТІ

– Які особливості процедури акре­дитації? На що потрібно звернути увагу керівникам закладів?

О. Я.: Акредитаційна справа ве­деться винятково в електронному вигляді. Це перше. Друге: організо­вує проведення акредитаційної екс­пертизи уповноважена службою державна освітня установа. Наразі це Державна освітня установа «На­вчально-методичний центр з питань якості освіти», фахівці якої мають відповідний досвід в організації про­ведення акредитації у сфері вищої освіти.

Третя особливість: для проведення акредитаційної експертизи освітньо- професійної програми формуєть­ся експертна група із представни­ка територіального органу служби та двох експертів із числа фахівців, внесених до реєстру експертів служ­би, один з яких призначається керів­ником групи.

Особливістю також є й те, що екс­пертна група працює в основному в дистанційному режимі, а виїзд до місця розташування закладу осві­ти здійснює, як правило, представ­ник територіального органу служби з метою опрацювання чек-листа за­питань (завдань), уточнення даних, указаних у документі про результа­ти самооцінювання, тощо.

За необхідності для акредитацій­ної експертизи освітньо-професій­них програм спеціалізованої фахової передвищої освіти до закладу може виїжджати і член експертної групи або представник служби.

Нарешті, до особливостей сучас­ної акредитації можна віднести і пра­во керівника закладу освіти надати до звіту про результати акредита­ційної експертизи мотивовані зауваження, заперечення до висновків. І такий документ є невід’ємною частиною акредитаційного звіту.

УРАХОВУВАТИ ДУМКУ СТЕЙКХОЛДЕРІВ

– Слово «критерії» є основним у процесі акредитації освітньої про­грами. Які вони і в чому їхня но­визна?

Віктор Мельник: У додатку до Положення визначено сім критері­їв, які дають можливість визначити рівень відповідності освітньо-профе­сійної програми сучасним вимогам та очікуваної заінтересованими сто­ронами підготовки. Критерії засто­совуються як експертами під час проведення акредитаційної експер­тизи, так і закладом освіти для самооцінювання освітньо-професійної програми й освітньої діяльності за цією програмою.

Передусім критерії допомагають оцінити ту ж таки якість освітньої програми. Чи відповідають цілі ді­яльності закладу і зміст програми за­питам здобувачів і суспільства, ста­ну і вимогам ринку праці? Чи мета програми щільно зістикована зі стра­тегією розвитку закладу, наскільки ці позиції співпадають?.. Чому це важливо? Справа в тому, що досвід попередніх акредитацій і тих, що проводяться іншими органами (про фахову передвищу освіту не йдеться, оскільки така акредитація тут три­ває вперше), показав деяку неузго­дженість. Наприклад, якби заклад аграрного профілю подав на акре­дитацію програму підготовки фахів­ців з… туризму.

За допомогою інших критеріїв з’ясовується, наскільки освітня про­грама всередині структурована, що передбачає, чи відповідають чинним законодавчим вимогам зазначені в ній освітні компоненти, компетент­ності, практичні результати навчан­ня. Також – і це є новацією – наскільки освітні фахові програми відповідають запитам стейкхолдерів: чи наповнена вона такими освітніми компонентами, які потрібні й цікаві студенту. Адже і тут трапляються ви­падки, коли лише назва програми від­повідає меті, а вміст її не дає здобува­чеві можливості бути затребуваним на ринку праці, не навчить потріб­них навичок, не сприятиме отриман­ню необхідних знань. Та й роботода­вець, ознайомившись із програмою, може зауважити: з такими знання­ми фахівця я на роботу не візьму.

Тобто, вивчаючи зміст програми, експерти досліджують і питання, чи, формуючи зміст освітньої програми, заклад попрацював зі стейкхолдера­ми. Це можна з’ясувати за низкою документів, за матеріалами обгово­рень на сайті закладу, де мали б бути розміщені відповідні опитувальники. Експерт побачить, і чи співпрацював заклад зі студентським самовряду­ванням, і чи дослухався до потреб здобувачів щодо освітніх компонен­тів програми. Це можуть бути анке­ти, опитування тощо.

 

– Можливо, є принципово нові позиції, на які керівникам закла­дів освіти варто звернути особли­ву увагу?

В. М.: Є критерій, який змінює власне підхід до акредитації. Це ви­будовування внутрішньої системи забезпечення якості освітньої про­грами. Він останній, сьомий, який дає змогу дослідити: чи справді в за­кладі існує і діє система забезпечен­ня якості! Чи справді заклад пере­ймається цим завданням, чи просто представив на акредитацію пев­ний продукт, не провівши власного контролю його якості?

Кожен критерій містить підкрите­рії, які дуже докладно розкривають зміст і структуру освітньої програ­ми. І це наш суттєвий крок уперед, адже розроблений перелік запитань ще й допомагає керівникам закладу з’ясувати: триває якісна робота за даною програмою чи не дуже. При цьому ми кажемо, що заклад може надати більше інформації, ніж пе­редбачають запитання. Якщо діяль­ність настільки широка, що ми навіть не передбачили, то будь ласка ді­літься досвідом. Але відповідність сі­мом критеріям – той мінімум, який має бути практично в кожному за­кладі. Давши відповіді, керівник за­кладу вже сам побачить ті «слаб­кі місця», де потрібно покращувати роботу. Таким чином ми стараємося змінити основну філософію акреди­тації: це має бути не стільки контрольний захід, скільки орієнтування в потребах здобувачів освіти і рин­ку праці, допомога закладу рухати­ся шляхом удосконалення. На цьому хотілося б акцентувати керівникам закладів.

 

«ПРОЙТИ АКРЕДИТАЦІЮ МОЖЛИВО»

– Які можуть бути ухвалені рі­шення за результатами акреди­таційної експертизи? Чи може заклад «не пройти» акредита­цію своєї програми? Що тоді?

О. Я.: За результатами про­ведення акредитаційної екс­пертизи служба ухвалює одне з таких рішень: про акредита­цію освітньо-професійної про­грами, про умовну (відкладену) акредитацію освітньо-професійної програми, про відмову в акредитації освітньо-професійної програми. Тоб­то фактично кожен отримає акреди­тацію. Не одразу, так через певний час, після усунення недоліків, ура­хування зауважень експертів та до­опрацювання програми, акредитація буде отримана.

У разі ухвалення рішення про відмову в акредитації заклад освіти може подати документи для акре­дитації цієї самої освітньо-профе­сійної програми не раніше ніж че­рез рік після ухвалення рішення про відмову. Для цього експертна гру­па зобов’язана підтвердити, що не­доліки усунуто, і скласти відповідний звіт. Відтак служба погодить акреди­тацію в порядку, визначеному По­ложенням.

І дуже важливо розуміти і зна­ти, особливо здобувачам освіти: за­клад освіти, який здійснює підготов­ку фахових молодших бакалаврів за освітньо-професійною програмою, в акредитації якої відмовлено, має право, за наявності ліцензії з відпо­відної спеціальності, продовжувати освітню діяльність за даною освіт­ньо-професійною програмою з вида­чею документа про здобуту фахову передвищу освіту. Але без зазначен­ня найменування органу акредитації, а в додатку до диплома фахового мо­лодшого бакалавра буде відсутня ін­формація про акредитаційні серти­фікати, рішення.

Загалом, заперечення чи оскар­ження висновків експертів закла­дене у процедуру. Під час акре­дитації триватиме і спілкування експертів та керівництва закладу, з’ясовуватимуться позиції, обгово­рюватимуться результати. Діалог обов’язковий.

 

– У якому випадку здійснюється постакредитаційний моніторинг?

О. Я.: Такий моніторинг здійсню­ється, якщо результат – «умов­на (відкладена) акредитація». Тоді служба через своїх експертів від­стежує роботу над удосконаленням програми, приведенням її у відпо­відність до критеріїв, визначених у Положенні, тощо. Постакреди­таційний моніторинг проводиться, як правило, дистанційно, з вико­ристанням сучасних інформаційно- комунікаційних і цифрових техно­логій. І якщо буде встановлено, що заклад усунув недоліки у повному обсязі, відповідні матеріали розгля­не Акредитаційна комісія служби, і може бути ухвалене рішення про акредитацію без повторного надан­ня пакета документів.

 

250 ЕКСПЕРТІВ І ДОРАДЧИЙ ОРГАН

– Поговоримо про експертів. То хто оцінюватиме освітні програми за­кладів передвищої освіти?

О. Я.: Для проведення акредита­ційної експертизи формується екс­пертна група, до якої входять особи із числа фахівців, внесених до реє­стру експертів служби. Їм відведено суттєву роль в оцінюванні освітньо- професійних програм. А тому визна­чені чіткі вимоги до експертів, перед­бачено можливість їхнього навчання, підвищення кваліфікації.

Служба залучила до складу екс­пертів фахівців із числа науково-пе­дагогічних, педагогічних працівників закладів вищої та фахової передви­щої освіти, при цьому вони повинні мати досвід педагогічної роботи не менш як 5 років. Ці освітяни най­більш глибоко можуть оцінити освіт­ньо-професійну програму.

Звертаємо увагу, що не зможуть оцінювати освітню програму ті екс­перти, котрі працюють у закладі, що проходить акредитацію своєї освіт­ньої програми, або навіть у тому, який розташований у тому ж насе­леному пункті.

Важливо: при відборі експерта для конкретного об’єкта ми мінімізуємо людський фактор. Відбір здійсню­ватиметься рандомним способом: зі згрупованих за спеціальностями у списку комп’ютер обирає експерта для того чи іншого закладу. Лише після цього служба спілкується з об­раним у такий спосіб фахівцем…

Ми почали підготовку експертів заздалегідь, звернулися до всіх, хто мав бажання стати експертом, і зі­брали близько 2 тисяч заявок.  На сьогодні 250 осіб уже пройшли на­вчання, тестування, тож до стар­ту акредитації за кожною галуззю й кожним напрямом освіти є пред­ставники експертної спільноти. Ми готові до забезпечення роботи.

 

– Після проведення акредитацій­ної експертизи до роботи береть­ся Акредитаційна комісія. Які особливості та новації закладено в її роботу?

О. Я.: Акредитаційна справа за відповідною освітньо-професійною програмою розглядається на засідан­ні Акредитаційної комісії – дорадчо­го органу Державної служби якості освіти. До її складу входять представ­ники служби, уповноваженої уста­нови, закладів вищої та фахової пе­редвищої освіти, представники роботодавців, студентства. Го­ловою Акредитаційної комісії є голова служби.

Новація в тому, що визна­чено кількісний склад комі­сії – 25 членів, з яких 17 є представниками закладів ви­щої та фахової передвищої освіти. Наразі розпочинаєть­ся формування комісії, най­ближчим часом служба почне отримувати заяви від закла­дів фахової передвищої осві­ти щодо включення до комісії сво­їх представників.

Окремо зауважу на вартості акре­дитації однієї освітньо-професійної програми. Ми врахували різницю між фаховою передвищою і вищою освітою, зокрема в контингенті, тож визначили: вартість акредитації у 2022 році становитиме 19500 гривень – тобто три мінімальні зарплатні. Із цих коштів оплачуватиметься ро­бота експертної групи із двох осіб і може бути залучений третій екс­перт, наприклад музичного спряму­вання, якщо представник служби не зможе оцінити таку специфічну га­лузь. Також – робота Науково-ме­тодичного центру з питань якості освіти, який займається логістикою експертів, готує пакети документів тощо. Вартість відкрита і прозора, без прибутків, оскільки центр є бю­джетною установою.

Виходячи з усього сказаного, мож­на зробити висновок, що серед бага­тьох цілей акредитації освітніх про­грам закладів передвищої освіти є і вельми глобальна – рухатися до прогресу в наданні якісних знань і навичок. А задача служби як орга­нізатора процесу – надати модель, яка працюватиме і реально прино­ситиме користь і закладам, і здобу­вачам освіти, і роботодавцям, і сус­пільству.

 

Розмовляла Галина КОРОЛЬОВА

Про акредитацію освітньо-професійних програм закладів фахової передвищої освіти
Інтерв’ю першого заступника голови Державної служби якості освіти України Олександра ЯКИМЕНКА та директора Державної освітньої установи «Навчально-методичний центр з питань якості освіти» Віктора МЕЛЬНИКА для газети "Освіта України"

У сфері фахової передвищої освіти уже в цьому місяці розпочато реєстрацію заявок на акредитацію освітньо- професійних програм за новими правилами. Перед стартом новаційного акредитування «Освіта України» зустрілася з першим заступником голови Державної служби якості освіти України Олександром ЯКИМЕНКОМ і директором Державної освітньої установи «Навчально-методичний центр з питань якості освіти» Віктором МЕЛЬНИКОМ, щоб отримати відповіді на актуальні запитання освітян щодо нюансів та особливостей процедури.

Акредитація освітньо-професій­них програм фахової передви­щої освіти – це абсолютно нова процедура, котра, базуючись на збе­реженні й розумінні найкращих тра­дицій та практик технікумів і коле­джів, які тепер є закладами фахової передвищої освіти, передбачає та­кож і вироблення абсолютно нових підходів, цілей та візії освітнього про­цесу. Саме тому міністр освіти і нау­ки Сергій Шкарлет поставив завдан­ня Державній службі якості освіти розробити нові принципи акреди­тації освітньо-професійних програм, окреслити сучасні вимоги до їхнього формування і зробити саму процеду­ру їхньої акредитації не так оціноч­ною, як підтримувальною, зокрема – спрямованою на розвиток закла­ду та задоволення потреб як здобу­вачів освіти, так і замовників про­фесійних кадрів.

 

«ІДЕТЬСЯ ВИНЯТКОВО ПРО ЯКІСТЬ»

– Відповідно до Закону України «Про фахову передвищу освіту» здійснення акредитації освітньо- професійних програм у сфері фа­хової передвищої освіти покладено на Державну службу якості осві­ти України. Тож яку мету закла­дено до процедури акредитації? Чи змінилися принципи цієї процеду­ри порівняно з тим, як вона відбу­валася раніше?

Олександр Якименко: Під час роз­робки нового Положення ми переду­сім виходили з того, що акредитація покликана визначити відповідність освітньо-професійної програми й освітньої діяльності закладу освіти за цією програмою вимогам та кри­теріям оцінювання якості освітньо- професійної програми й освітньої діяльності за цією програмою. Під­креслюю: йдеться про якість освіт­ньої діяльності. А також – про до­помогу закладам освіти у визначенні сильних і слабких сторін освітньо- професійної програми.

Звичайно, при розробці доку­мента, який регламентує процедуру акредитації, закладалися принципи об’єктивності, зворотного зв’язку, простоти і прозорості, застосуван­ня або започаткування сучасних тех­нологій, уникнення конфлікту інтересів тощо. Закладено в Положення і максимальне полегшення процедури акредитації, надання закладу додат­кових можливостей для вдоскона­лення діяльності й підвищення кон­курентоспроможності.

Наголошую: мета акредитації – не тільки встановити відповідність освітньо-професійної програми ви­могам законодавства. Усе значно ширше і вагоміше, і це є новацією: підтвердження того, що заклад дає саме якісні знання за пропонованою здобувачам освіти програмою.

Ми привнесли в Положення су­часний європейський досвід. Буду­вали систему оцінювання на основі європейської моделі акредитації про­грам вищої школи. Але – систему свою, українську, адже фахової пе­редвищої освіти в Європі немає. На відміну від попередніх акредитацій, які передбачали лише відповідність освітніх програм певним критеріям, сьогодні суспільство вимагає більшо­го: у стратегії розвитку закладу по­винна бути врахована якість підго­товки за програмою.

 

ВАГОМІ ОСОБЛИВОСТІ

– Які особливості процедури акре­дитації? На що потрібно звернути увагу керівникам закладів?

О. Я.: Акредитаційна справа ве­деться винятково в електронному вигляді. Це перше. Друге: організо­вує проведення акредитаційної екс­пертизи уповноважена службою державна освітня установа. Наразі це Державна освітня установа «На­вчально-методичний центр з питань якості освіти», фахівці якої мають відповідний досвід в організації про­ведення акредитації у сфері вищої освіти.

Третя особливість: для проведення акредитаційної експертизи освітньо- професійної програми формуєть­ся експертна група із представни­ка територіального органу служби та двох експертів із числа фахівців, внесених до реєстру експертів служ­би, один з яких призначається керів­ником групи.

Особливістю також є й те, що екс­пертна група працює в основному в дистанційному режимі, а виїзд до місця розташування закладу осві­ти здійснює, як правило, представ­ник територіального органу служби з метою опрацювання чек-листа за­питань (завдань), уточнення даних, указаних у документі про результа­ти самооцінювання, тощо.

За необхідності для акредитацій­ної експертизи освітньо-професій­них програм спеціалізованої фахової передвищої освіти до закладу може виїжджати і член експертної групи або представник служби.

Нарешті, до особливостей сучас­ної акредитації можна віднести і пра­во керівника закладу освіти надати до звіту про результати акредита­ційної експертизи мотивовані зауваження, заперечення до висновків. І такий документ є невід’ємною частиною акредитаційного звіту.

УРАХОВУВАТИ ДУМКУ СТЕЙКХОЛДЕРІВ

– Слово «критерії» є основним у процесі акредитації освітньої про­грами. Які вони і в чому їхня но­визна?

Віктор Мельник: У додатку до Положення визначено сім критері­їв, які дають можливість визначити рівень відповідності освітньо-профе­сійної програми сучасним вимогам та очікуваної заінтересованими сто­ронами підготовки. Критерії засто­совуються як експертами під час проведення акредитаційної експер­тизи, так і закладом освіти для самооцінювання освітньо-професійної програми й освітньої діяльності за цією програмою.

Передусім критерії допомагають оцінити ту ж таки якість освітньої програми. Чи відповідають цілі ді­яльності закладу і зміст програми за­питам здобувачів і суспільства, ста­ну і вимогам ринку праці? Чи мета програми щільно зістикована зі стра­тегією розвитку закладу, наскільки ці позиції співпадають?.. Чому це важливо? Справа в тому, що досвід попередніх акредитацій і тих, що проводяться іншими органами (про фахову передвищу освіту не йдеться, оскільки така акредитація тут три­ває вперше), показав деяку неузго­дженість. Наприклад, якби заклад аграрного профілю подав на акре­дитацію програму підготовки фахів­ців з… туризму.

За допомогою інших критеріїв з’ясовується, наскільки освітня про­грама всередині структурована, що передбачає, чи відповідають чинним законодавчим вимогам зазначені в ній освітні компоненти, компетент­ності, практичні результати навчан­ня. Також – і це є новацією – наскільки освітні фахові програми відповідають запитам стейкхолдерів: чи наповнена вона такими освітніми компонентами, які потрібні й цікаві студенту. Адже і тут трапляються ви­падки, коли лише назва програми від­повідає меті, а вміст її не дає здобува­чеві можливості бути затребуваним на ринку праці, не навчить потріб­них навичок, не сприятиме отриман­ню необхідних знань. Та й роботода­вець, ознайомившись із програмою, може зауважити: з такими знання­ми фахівця я на роботу не візьму.

Тобто, вивчаючи зміст програми, експерти досліджують і питання, чи, формуючи зміст освітньої програми, заклад попрацював зі стейкхолдера­ми. Це можна з’ясувати за низкою документів, за матеріалами обгово­рень на сайті закладу, де мали б бути розміщені відповідні опитувальники. Експерт побачить, і чи співпрацював заклад зі студентським самовряду­ванням, і чи дослухався до потреб здобувачів щодо освітніх компонен­тів програми. Це можуть бути анке­ти, опитування тощо.

 

– Можливо, є принципово нові позиції, на які керівникам закла­дів освіти варто звернути особли­ву увагу?

В. М.: Є критерій, який змінює власне підхід до акредитації. Це ви­будовування внутрішньої системи забезпечення якості освітньої про­грами. Він останній, сьомий, який дає змогу дослідити: чи справді в за­кладі існує і діє система забезпечен­ня якості! Чи справді заклад пере­ймається цим завданням, чи просто представив на акредитацію пев­ний продукт, не провівши власного контролю його якості?

Кожен критерій містить підкрите­рії, які дуже докладно розкривають зміст і структуру освітньої програ­ми. І це наш суттєвий крок уперед, адже розроблений перелік запитань ще й допомагає керівникам закладу з’ясувати: триває якісна робота за даною програмою чи не дуже. При цьому ми кажемо, що заклад може надати більше інформації, ніж пе­редбачають запитання. Якщо діяль­ність настільки широка, що ми навіть не передбачили, то будь ласка ді­літься досвідом. Але відповідність сі­мом критеріям – той мінімум, який має бути практично в кожному за­кладі. Давши відповіді, керівник за­кладу вже сам побачить ті «слаб­кі місця», де потрібно покращувати роботу. Таким чином ми стараємося змінити основну філософію акреди­тації: це має бути не стільки контрольний захід, скільки орієнтування в потребах здобувачів освіти і рин­ку праці, допомога закладу рухати­ся шляхом удосконалення. На цьому хотілося б акцентувати керівникам закладів.

 

«ПРОЙТИ АКРЕДИТАЦІЮ МОЖЛИВО»

– Які можуть бути ухвалені рі­шення за результатами акреди­таційної експертизи? Чи може заклад «не пройти» акредита­цію своєї програми? Що тоді?

О. Я.: За результатами про­ведення акредитаційної екс­пертизи служба ухвалює одне з таких рішень: про акредита­цію освітньо-професійної про­грами, про умовну (відкладену) акредитацію освітньо-професійної програми, про відмову в акредитації освітньо-професійної програми. Тоб­то фактично кожен отримає акреди­тацію. Не одразу, так через певний час, після усунення недоліків, ура­хування зауважень експертів та до­опрацювання програми, акредитація буде отримана.

У разі ухвалення рішення про відмову в акредитації заклад освіти може подати документи для акре­дитації цієї самої освітньо-профе­сійної програми не раніше ніж че­рез рік після ухвалення рішення про відмову. Для цього експертна гру­па зобов’язана підтвердити, що не­доліки усунуто, і скласти відповідний звіт. Відтак служба погодить акреди­тацію в порядку, визначеному По­ложенням.

І дуже важливо розуміти і зна­ти, особливо здобувачам освіти: за­клад освіти, який здійснює підготов­ку фахових молодших бакалаврів за освітньо-професійною програмою, в акредитації якої відмовлено, має право, за наявності ліцензії з відпо­відної спеціальності, продовжувати освітню діяльність за даною освіт­ньо-професійною програмою з вида­чею документа про здобуту фахову передвищу освіту. Але без зазначен­ня найменування органу акредитації, а в додатку до диплома фахового мо­лодшого бакалавра буде відсутня ін­формація про акредитаційні серти­фікати, рішення.

Загалом, заперечення чи оскар­ження висновків експертів закла­дене у процедуру. Під час акре­дитації триватиме і спілкування експертів та керівництва закладу, з’ясовуватимуться позиції, обгово­рюватимуться результати. Діалог обов’язковий.

 

– У якому випадку здійснюється постакредитаційний моніторинг?

О. Я.: Такий моніторинг здійсню­ється, якщо результат – «умов­на (відкладена) акредитація». Тоді служба через своїх експертів від­стежує роботу над удосконаленням програми, приведенням її у відпо­відність до критеріїв, визначених у Положенні, тощо. Постакреди­таційний моніторинг проводиться, як правило, дистанційно, з вико­ристанням сучасних інформаційно- комунікаційних і цифрових техно­логій. І якщо буде встановлено, що заклад усунув недоліки у повному обсязі, відповідні матеріали розгля­не Акредитаційна комісія служби, і може бути ухвалене рішення про акредитацію без повторного надан­ня пакета документів.

 

250 ЕКСПЕРТІВ І ДОРАДЧИЙ ОРГАН

– Поговоримо про експертів. То хто оцінюватиме освітні програми за­кладів передвищої освіти?

О. Я.: Для проведення акредита­ційної експертизи формується екс­пертна група, до якої входять особи із числа фахівців, внесених до реє­стру експертів служби. Їм відведено суттєву роль в оцінюванні освітньо- професійних програм. А тому визна­чені чіткі вимоги до експертів, перед­бачено можливість їхнього навчання, підвищення кваліфікації.

Служба залучила до складу екс­пертів фахівців із числа науково-пе­дагогічних, педагогічних працівників закладів вищої та фахової передви­щої освіти, при цьому вони повинні мати досвід педагогічної роботи не менш як 5 років. Ці освітяни най­більш глибоко можуть оцінити освіт­ньо-професійну програму.

Звертаємо увагу, що не зможуть оцінювати освітню програму ті екс­перти, котрі працюють у закладі, що проходить акредитацію своєї освіт­ньої програми, або навіть у тому, який розташований у тому ж насе­леному пункті.

Важливо: при відборі експерта для конкретного об’єкта ми мінімізуємо людський фактор. Відбір здійсню­ватиметься рандомним способом: зі згрупованих за спеціальностями у списку комп’ютер обирає експерта для того чи іншого закладу. Лише після цього служба спілкується з об­раним у такий спосіб фахівцем…

Ми почали підготовку експертів заздалегідь, звернулися до всіх, хто мав бажання стати експертом, і зі­брали близько 2 тисяч заявок.  На сьогодні 250 осіб уже пройшли на­вчання, тестування, тож до стар­ту акредитації за кожною галуззю й кожним напрямом освіти є пред­ставники експертної спільноти. Ми готові до забезпечення роботи.

 

– Після проведення акредитацій­ної експертизи до роботи береть­ся Акредитаційна комісія. Які особливості та новації закладено в її роботу?

О. Я.: Акредитаційна справа за відповідною освітньо-професійною програмою розглядається на засідан­ні Акредитаційної комісії – дорадчо­го органу Державної служби якості освіти. До її складу входять представ­ники служби, уповноваженої уста­нови, закладів вищої та фахової пе­редвищої освіти, представники роботодавців, студентства. Го­ловою Акредитаційної комісії є голова служби.

Новація в тому, що визна­чено кількісний склад комі­сії – 25 членів, з яких 17 є представниками закладів ви­щої та фахової передвищої освіти. Наразі розпочинаєть­ся формування комісії, най­ближчим часом служба почне отримувати заяви від закла­дів фахової передвищої осві­ти щодо включення до комісії сво­їх представників.

Окремо зауважу на вартості акре­дитації однієї освітньо-професійної програми. Ми врахували різницю між фаховою передвищою і вищою освітою, зокрема в контингенті, тож визначили: вартість акредитації у 2022 році становитиме 19500 гривень – тобто три мінімальні зарплатні. Із цих коштів оплачуватиметься ро­бота експертної групи із двох осіб і може бути залучений третій екс­перт, наприклад музичного спряму­вання, якщо представник служби не зможе оцінити таку специфічну га­лузь. Також – робота Науково-ме­тодичного центру з питань якості освіти, який займається логістикою експертів, готує пакети документів тощо. Вартість відкрита і прозора, без прибутків, оскільки центр є бю­джетною установою.

Виходячи з усього сказаного, мож­на зробити висновок, що серед бага­тьох цілей акредитації освітніх про­грам закладів передвищої освіти є і вельми глобальна – рухатися до прогресу в наданні якісних знань і навичок. А задача служби як орга­нізатора процесу – надати модель, яка працюватиме і реально прино­ситиме користь і закладам, і здобу­вачам освіти, і роботодавцям, і сус­пільству.

 

Розмовляла Галина КОРОЛЬОВА