Сертифікація – шлях сміливих учителів
Добігає кінця цьогорічна сертифікація вчителів початкових класів. Як не дивно, серед освітян майже не чути думок про те, що під час війни її проведення «не на часі», що можна було б перенести цей процес на спокійніший період. Можливо, це тому, що участь у сертифікації є добровільною. Але є й інші дуже важливі фактори усвідомлення своєчасності цього процесу. Неля ВЕЛИЧКО, в.о. директора департаменту акредитації та моніторингу й начальниця відділу освітніх програм Державної служби якості освіти, наголошує: передусім учасники сертифікації є прогресивною освітянською спільнотою, яка гуртується навколо сучасних освітніх тенденцій і ніколи не пасе задніх. А по-друге – вже за наявності екстремального досвіду проведення сертифікації під час COVID-19 було зрозуміло: якщо втратити цей рік у поступі її становлення й осучаснення, то наступного року продовження цього процесу взагалі могло б опинитися під загрозою. «Освіта України» поспілкувалася з Нелею Олександрівною про «родзинки» нинішньої сертифікації та амбітні плани поширення подібної процедури не тільки на вчителів-предметників, а й на керівників закладів.
Сертифікація педагогічних працівників – це зовнішнє оцінювання їхніх професійних компетентностей, що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи. Цьогоріч вона проходить під девізом «Безпека, доступність, мобільність». Безпека – адже її учасники й організатори можуть перебувати у безпечних місцях, є план дій під час повітряної тривоги. Доступність – усі матеріали є максимально доступними. Мобільність – етап вивчення досвіду проходитиме упродовж одного дня (минулоріч – два дні) у період між 12 жовтня та 18 листопада.
– Чим сертифікація є особисто для Вас, якщо казати не мовою визначень?
– Передусім сертифікація є інструментом для реалізації певного процесу. І цей інструмент закладає фундамент стратегічного розвитку професійності вчителя. А основною метою такої діяльності є якісне функціонування всієї системи освіти. Ми розглядаємо особистість кожного вчителя в цілісній системі – кожен є невід’ємною одиницею, від якої залежить функціонування всієї галузі.
Є поняття, як кажуть, «середньої температури по палаті»: хтось гарно працює, хтось – не дуже, а в цілому все нормально. Сертифікація ж показує не цю «середню температуру», а чітко визначає конкретних осіб, які саме в цей момент довели свою спроможність якісно навчати учнів.
– У наказі МОН визначено, що у 2022 році сертифікацію можуть пройти не більш ніж 2500 учителів початкових класів. Перший етап успішно подолали 1335 осіб. Чому їх менше?
– Усі місця майже використані – деякі області вибрали квоту менш як за дві доби після її оголошення. У цьому році найактивнішими були Київська, Вінницька, Львівська, Полтавська, Сумська та інші області. За результатами розгляду частина учасників не пройшла через невірно подані документи, брак стажу тощо. Були допущені 1983 особи, а прийшли на пункт тестування і взяли участь у ньому 1855 фахівців – зрозуміло, що педагоги, які перебувають за кордоном, цього зробити не змогли. Успішно подолали перший етап 1335 осіб, що становить 72%.
ТРИ «СХОДИНКИ» ДО СЕРТИФІКАЦІЇ
На першому етапі починаємо з «теорії»: наскільки учасники знають свій предмет, якою мірою вони обізнані з особливостями і вимогами чинної програми тощо. Цьогоріч перший етап відбувся 10 вересня – за новою програмою, яку розробив Український центр оцінювання якості освіти.
Другий етап пройшов із 3 по 6 жовтня. Його «родзинка» – використання інформаційно-аналітичної системи EvaluEd. Учасники заповнювали анкети самооцінювання і за три дні отримали візуалізовану інформацію про стан сформованості компетентностей. Самооцінювання є важливим елементом педагогічної діяльності в усіх європейських державах, кожен учитель має бути здатним об’єктивно оцінити себе. Кожен із педагогів, який оцінив себе правдиво, отримує візуалізовану інформацію і бачить, де він недопрацьовує. Зізнаймося: усі ми зазвичай хочемо показати себе з найкращої сторони і знаємо, що саме в нас виходить робити краще. Тому важливою є якраз комплексна оцінка.
Другий етап дає змогу підготуватися до третього. У вчителів є проміжок часу між об’єктивним самооцінюванням та оцінюванням, щоб «підтягнути» ті компетентності, які перебувають ще не на тому рівні, який вони хотіли б мати. Також учасники мали можливість ознайомитися з методичними рекомендаціями для експертів, які їх оцінюватимуть. У рекомендаціях указані критерії та показники, за якими вивчатимуться їхні професійні компетентності. Тобто, процедура є максимально прозорою, немає заангажованості, невизначеності тощо.
Третій етап є, без перебільшення, унікальним, і досвід його проведення вже прагнуть перейняти ряд європейських країн. Ідеться про вивчення практичного досвіду учасників сертифікації. Свого часу COVID-19 усерйоз поставив питання якісного переформатування саме третього етапу – вивчення практичного досвіду дистанційно. І ми впровадили дві форми спостереження за навчальними заняттями – очно і дистанційно. Цьогоріч воєнний стан ще більше ускладнив процес. Частина учителів-експертів, які мали вивчати досвід, перебувають за кордоном, що стало справжнім викликом. Але з ним ми теж упоралися.
– Як виглядає візуалізація, заснована на самооцінюванні, про яку Ви розповідали?
– Зауважу, що це впровадження не передбачене положенням про сертифікацію – згідно з ним учасники мають лише заповнити і надіслати анкету. Але ми прагнемо, щоб учасники побачили результат власного самооцінювання.
Анкета містить 60 тверджень, зміст яких відповідає трудовим діям. Це – 15 професійних компетентностей, визначених професійним стандартом учителя початкових класів. До кожного твердження запропоновано обрати один із п’яти варіантів відповідей. Відповіді за допомогою програми візуалізуються у вигляді двох діаграм – і учасник бачить, як у нього розвинуті кожна професійна компетентність і трудова функція, і що ще недопрацьовано.
До речі, така візуалізація буде корисною для осіб, які вже брали чи ще візьмуть участь у сертифікації – вони матимуть дані для порівняння. Адже наша мета – зробити так, щоб педагоги ставали кращими за себе «вчорашніх». Ми не починаємо когось із кимось порівнювати, бо вважаємо, що це робити не потрібно.
– Чи корелюються дані оцінювання і самооцінювання?
– Усе, що належить до самооцінювання, – це дані лише для учасника сертифікації. Водночас вони «віддзеркалюють» його процедуру – так ми даємо змогу вчителю підготуватися. Якщо б ми надавали ці дані експертам, то не можна було б виключати суб’єктивного сприйняття, мовляв, експерти вже подивилися анкету самооцінювання, тож приблизно уявляють, як треба оцінити.
УЧИТЕЛЯ ОЦІНЮЄ ВЧИТЕЛЬ
– Розкажіть про форму експертного висновку – за якими саме критеріями оцінюватимуть учасників?
– Цьогоріч експертний висновок є ще однією нашою «родзинкою». Цей документ, згідно з положенням, заповнюють два експерти і надсилають до держслужби. Але такі фахівці перебувають у різних населених пунктах, областях, через що ці підписані власноруч документи було необхідно переслати – на це витрачалося досить багато і державних, і особистих коштів. До того ж в умовах війни багато фахових експертів нині мешкають за кордоном. Ми зрозуміли, що не обійдемося без електронного формату, без електронних підписів, які накладаються на документ. Тож у ДСЯО розробили електронний експертний висновок. До цього всі дані учасників, усі виставлені бали перевірялися в ручному режимі. В цьому році, щоб заповнювати електронний експертний висновок, експерти проходили відповідне навчання (централізовано і на базі територіальних управлінь держслужби). І всі вони створювали власні електронні ключі, заповнювали тестові експертні висновки, надсилали їх. І лише після цього отримували доступ до процесу тестування. Так ми навчили 1495 осіб накладати електронні підписи, заповнювати електронні експертні висновки і надсилати їх – робота була масштабною. Але при цьому ми зекономили значну кількість бюджетних коштів, а нині це – дуже важливо. До речі, відповідний програмний продукт розробили фахівці служби теж без використання державних коштів.
– Як цьогоріч експерти збирають інформацію для висновку?
– Усе вивчення відбувається упродовж одного дня. Учасники сертифікації не пізніше ніж за три робочі дні й не раніше ніж за п’ять робочих днів отримують повідомлення про те, в який із днів відбуватиметься вивчення досвіду. Учасник сертифікації може здійснювати свою діяльність або безпосередньо в закладі освіти, або дистанційно. Так, спостереження за навчальними заняттями має свої методичні відмінності – при очній та дистанційній формах навчання. Відповідно, експертів готували до роботи як у першому, так і в другому форматі (наприклад, ураховували нещодавні зміни в Санітарному регламенті).
Основним методом збору інформації є спостереження за навчальними заняттями. За дистанційної форми навчання експерт долучається до проведення уроку онлайн. За очної, в закладі, учитель попередньо має налаштувати камеру відповідно до рекомендацій.
Наступним методом збору інформації є самопрезентація педагога. Це можна зробити у довільному форматі – презентації, відеопрезентації, прямого ефіру зі шкільного освітнього середовища тощо. Учителі могли обрати найзручніший для себе формат.
Ще однією «родзинкою» цього року є самоаналіз учасником сертифікації свого проведеного заняття – чого вдалося досягнути, що не вдалося? Ми з практики знаємо, що учителю досить складно проаналізувати власний урок.
Цьогоріч ми скасували обов’язкове анкетування голів методичних об’єднань педагогів-учасників та керівників їхніх навчальних закладів. Адже частина педагогічних колективів нині переформатувалася, хтось переїхав, хтось виїхав за кордон, частина закладів працюють дистанційно, а деякі – припинили роботу. А всі учителі повинні мати рівні можливості.
Дуже важливим етапом є інтерв’ювання. Воно триває до 40 хвилин і передбачає запитання з тих компетентностей, за якими наші експерти хотіли б щось уточнити.
– І все це за один день?
– Так. І за результатами вивчення експерти обговорюють отриману інформацію та виставляють середні бали за визначеними критеріями, які переносять в експертний висновок.
До речі, для нас принциповим є те, що під час сертифікації учителя оцінює саме вчитель! Цього року нашими експертами є 1495 осіб, серед яких більш як 90 відсотків – педагоги-практики. І їх не просто призначили: 1619 осіб пройшли відповідне навчання, і 84 з них не змогли скласти вихідне тестування. Тож і відбір експертів є досить жорстким і кваліфікованим.
СПІЛЬНОТА СМІЛИВИХ
– Доволі багато учасників сертифікації у подальшому самі прагнуть стати експертами. Чому?
– Фактично це вже нова спільнота, в якій фахівці обмінюються досвідом, і все це відбувається на рівні України. Адже експерти з однієї області ніколи не вивчатимуть досвід свого регіону, а лише інших. Спочатку вони опановують досвід, потім товаришують, обмінюються знаннями тощо. І кількість учасників спільноти щороку збільшується.
Педагоги, які успішно пройшли і навчання, і тестування, зараховуються до списку експертів. Щороку цей список оновлюється, щороку такі фахівці проходять навчання. Немає такого, мовляв, один раз я вже навчився – і цього досить на кілька років. Відтак тестування експерти проходять щороку. Це доволі складна процедура, але служба і її територіальні органи осилюють цю роботу, бо ми розуміємо, наскільки цей процес є важливим.
Експерти також є потенційними учасниками інституційних аудитів, у перспективі вони зможуть долучатися до різноманітних експертиз. Тобто сертифікований учитель має досить багато таких своєрідних привілеїв – може брати участь у розробці державних стандартів і різноманітних програм, стати головою методичного об’єднання тощо.
Ми стикаємося з тим, що звертаємося до сертифікованого вчителя, а він уже став заступником директора школи чи директором. І ми не встигаємо їх готувати (сміється. – Авт.) – ми все готуємо, а вони кар’єрно зростають і вже займаються іншою важливою роботою. Можна сказати, що й експерти, й учасники утворюють такий собі «сертифікований клан» найкращих освітян. І наша мета – зробити так, щоб їх було не 3,5-4% від усіх педагогів, як є зараз, а хоча б 40%.
– Для цього, очевидно, треба популяризувати сертифікацію, щоб кількість учителів, які хочуть її пройти, збільшилася. Можливо, сьогодні ще багато хто не розуміє або не бачить для себе її переваг?
– Так. Учитель може прекрасно проводити уроки, але не розуміти, навіщо йому проходити сертифікацію. Адже щоб отримати чергову категорію, достатньо атестації, хороших стосунків із методистами.
Лише незалежні, сміливі педагоги, які відчувають власні сили, йдуть на цю процедуру. Бо атестуватися у закладі й атестуватися на всеукраїнському рівні, проходити незалежне тестування й експертне оцінювання – це зовсім різні речі. На мою думку, такі вчителі – справжні герої!
І ця сміливість знаходить відгук у суспільстві. Нещодавно моя знайома (яка не знає, де я працюю) із захватом розповідала, що у її дитини в школі уроки вестиме «сертифікована вчителька»! І говорила з гордістю, бо до того класу хотіла потрапити чи не більшість учнів, такої ж думки були їхні батьки. І це – найкращий показник. Нині в Україні є більш як три тисячі сертифікованих учителів. І я переконана, що всі вони працюють якісно.
НА ЧЕРЗІ – СЕРТИФІКАЦІЯ ДИРЕКТОРА?
– Яким ви бачите майбутнє сертифікації?
– Ми підготували проєкт концепції розвитку сертифікації, її масштабування. Плануємо упровадження сертифікації серед учителів 5-6 класів базової освіти. Ми хочемо охопити вчителів української мови та математики. Наразі комунікуємо з Міністерством освіти і науки щодо моделей реалізації сертифікації в базовій школі.
Амбітний план – із 2027 року максимально масштабувати сертифікацію на інші спеціальності та предмети. З 2028-го ми хотіли б, аби сертифікація учителів початкових класів уже стала обов’язковою. Але спочатку педагоги мають самі відчути переваги цієї процедури. Наразі є певні проблеми з унормуванням атестації й сертифікації – так, над цим потрібно ще попрацювати.
У нас є повністю розроблена модель сертифікації керівників закладів освіти. До керівника, який пройде незалежну сертифікацію, буде більше довіри, як сьогодні до сертифікованого вчителя. Тобто, керівником зможе ставати не людина, яку просто призначив чи погодив засновник, а та, яка пройшла фахове тестування, змогла представити якісну стратегію розвитку закладу, яку оцінювали інші керівники-експерти. Так, багато хто побоюватиметься проходити цю процедуру. Але, зрештою, фаховий та активний керівник буде лише позитивно впливати і на роботу закладу, і на бажання педагогів рости над собою та… проходити сертифікацію. У такого директора учитель ніколи не боятиметься, що отримає негатив і «лінчування», якщо візьме участь у сертифікації та не пройде всі її етапи успішно. Головне – працювати над собою і не боятися.
– Для реалізації таких масштабних планів повинна бути неабияка підтримка…
– Ми результативно співпрацюємо з МОН і УЦОЯО, підписані меморандуми з Національною академією педагогічних наук, знаними громадськими об’єднаннями. Узагалі, всі продукти, які ми розробляємо, не є «авторитарними» – у сенсі того, що це не ми одноосібно вирішили зробити саме так. Над ними працюють і науковці, і вчителі-практики, і представники громадських об’єднань. Проміжний результат виносимо на широкий загал, його обговорюють і доопрацьовують, і лише після цього він виходить «в люди». Саме тому спільнота майже не критикує, скажімо, наші критерії оцінювання – адже потенційні критики були дотичними до їх створення, можна сказати, були їх співрозробниками. Те, що ми є максимально відкритими у цій роботі, я вважаю запорукою успіху всеукраїнського впровадження сертифікації.
Спілкувався Максим КОРОДЕНКО
«Освіта України», № 42-43, 31 жовтня 2022 року
Добігає кінця цьогорічна сертифікація вчителів початкових класів. Як не дивно, серед освітян майже не чути думок про те, що під час війни її проведення «не на часі», що можна було б перенести цей процес на спокійніший період. Можливо, це тому, що участь у сертифікації є добровільною. Але є й інші дуже важливі фактори усвідомлення своєчасності цього процесу. Неля ВЕЛИЧКО, в.о. директора департаменту акредитації та моніторингу й начальниця відділу освітніх програм Державної служби якості освіти, наголошує: передусім учасники сертифікації є прогресивною освітянською спільнотою, яка гуртується навколо сучасних освітніх тенденцій і ніколи не пасе задніх. А по-друге – вже за наявності екстремального досвіду проведення сертифікації під час COVID-19 було зрозуміло: якщо втратити цей рік у поступі її становлення й осучаснення, то наступного року продовження цього процесу взагалі могло б опинитися під загрозою. «Освіта України» поспілкувалася з Нелею Олександрівною про «родзинки» нинішньої сертифікації та амбітні плани поширення подібної процедури не тільки на вчителів-предметників, а й на керівників закладів.
Сертифікація педагогічних працівників – це зовнішнє оцінювання їхніх професійних компетентностей, що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи. Цьогоріч вона проходить під девізом «Безпека, доступність, мобільність». Безпека – адже її учасники й організатори можуть перебувати у безпечних місцях, є план дій під час повітряної тривоги. Доступність – усі матеріали є максимально доступними. Мобільність – етап вивчення досвіду проходитиме упродовж одного дня (минулоріч – два дні) у період між 12 жовтня та 18 листопада.
– Чим сертифікація є особисто для Вас, якщо казати не мовою визначень?
– Передусім сертифікація є інструментом для реалізації певного процесу. І цей інструмент закладає фундамент стратегічного розвитку професійності вчителя. А основною метою такої діяльності є якісне функціонування всієї системи освіти. Ми розглядаємо особистість кожного вчителя в цілісній системі – кожен є невід’ємною одиницею, від якої залежить функціонування всієї галузі.
Є поняття, як кажуть, «середньої температури по палаті»: хтось гарно працює, хтось – не дуже, а в цілому все нормально. Сертифікація ж показує не цю «середню температуру», а чітко визначає конкретних осіб, які саме в цей момент довели свою спроможність якісно навчати учнів.
– У наказі МОН визначено, що у 2022 році сертифікацію можуть пройти не більш ніж 2500 учителів початкових класів. Перший етап успішно подолали 1335 осіб. Чому їх менше?
– Усі місця майже використані – деякі області вибрали квоту менш як за дві доби після її оголошення. У цьому році найактивнішими були Київська, Вінницька, Львівська, Полтавська, Сумська та інші області. За результатами розгляду частина учасників не пройшла через невірно подані документи, брак стажу тощо. Були допущені 1983 особи, а прийшли на пункт тестування і взяли участь у ньому 1855 фахівців – зрозуміло, що педагоги, які перебувають за кордоном, цього зробити не змогли. Успішно подолали перший етап 1335 осіб, що становить 72%.
ТРИ «СХОДИНКИ» ДО СЕРТИФІКАЦІЇ
На першому етапі починаємо з «теорії»: наскільки учасники знають свій предмет, якою мірою вони обізнані з особливостями і вимогами чинної програми тощо. Цьогоріч перший етап відбувся 10 вересня – за новою програмою, яку розробив Український центр оцінювання якості освіти.
Другий етап пройшов із 3 по 6 жовтня. Його «родзинка» – використання інформаційно-аналітичної системи EvaluEd. Учасники заповнювали анкети самооцінювання і за три дні отримали візуалізовану інформацію про стан сформованості компетентностей. Самооцінювання є важливим елементом педагогічної діяльності в усіх європейських державах, кожен учитель має бути здатним об’єктивно оцінити себе. Кожен із педагогів, який оцінив себе правдиво, отримує візуалізовану інформацію і бачить, де він недопрацьовує. Зізнаймося: усі ми зазвичай хочемо показати себе з найкращої сторони і знаємо, що саме в нас виходить робити краще. Тому важливою є якраз комплексна оцінка.
Другий етап дає змогу підготуватися до третього. У вчителів є проміжок часу між об’єктивним самооцінюванням та оцінюванням, щоб «підтягнути» ті компетентності, які перебувають ще не на тому рівні, який вони хотіли б мати. Також учасники мали можливість ознайомитися з методичними рекомендаціями для експертів, які їх оцінюватимуть. У рекомендаціях указані критерії та показники, за якими вивчатимуться їхні професійні компетентності. Тобто, процедура є максимально прозорою, немає заангажованості, невизначеності тощо.
Третій етап є, без перебільшення, унікальним, і досвід його проведення вже прагнуть перейняти ряд європейських країн. Ідеться про вивчення практичного досвіду учасників сертифікації. Свого часу COVID-19 усерйоз поставив питання якісного переформатування саме третього етапу – вивчення практичного досвіду дистанційно. І ми впровадили дві форми спостереження за навчальними заняттями – очно і дистанційно. Цьогоріч воєнний стан ще більше ускладнив процес. Частина учителів-експертів, які мали вивчати досвід, перебувають за кордоном, що стало справжнім викликом. Але з ним ми теж упоралися.
– Як виглядає візуалізація, заснована на самооцінюванні, про яку Ви розповідали?
– Зауважу, що це впровадження не передбачене положенням про сертифікацію – згідно з ним учасники мають лише заповнити і надіслати анкету. Але ми прагнемо, щоб учасники побачили результат власного самооцінювання.
Анкета містить 60 тверджень, зміст яких відповідає трудовим діям. Це – 15 професійних компетентностей, визначених професійним стандартом учителя початкових класів. До кожного твердження запропоновано обрати один із п’яти варіантів відповідей. Відповіді за допомогою програми візуалізуються у вигляді двох діаграм – і учасник бачить, як у нього розвинуті кожна професійна компетентність і трудова функція, і що ще недопрацьовано.
До речі, така візуалізація буде корисною для осіб, які вже брали чи ще візьмуть участь у сертифікації – вони матимуть дані для порівняння. Адже наша мета – зробити так, щоб педагоги ставали кращими за себе «вчорашніх». Ми не починаємо когось із кимось порівнювати, бо вважаємо, що це робити не потрібно.
– Чи корелюються дані оцінювання і самооцінювання?
– Усе, що належить до самооцінювання, – це дані лише для учасника сертифікації. Водночас вони «віддзеркалюють» його процедуру – так ми даємо змогу вчителю підготуватися. Якщо б ми надавали ці дані експертам, то не можна було б виключати суб’єктивного сприйняття, мовляв, експерти вже подивилися анкету самооцінювання, тож приблизно уявляють, як треба оцінити.
УЧИТЕЛЯ ОЦІНЮЄ ВЧИТЕЛЬ
– Розкажіть про форму експертного висновку – за якими саме критеріями оцінюватимуть учасників?
– Цьогоріч експертний висновок є ще однією нашою «родзинкою». Цей документ, згідно з положенням, заповнюють два експерти і надсилають до держслужби. Але такі фахівці перебувають у різних населених пунктах, областях, через що ці підписані власноруч документи було необхідно переслати – на це витрачалося досить багато і державних, і особистих коштів. До того ж в умовах війни багато фахових експертів нині мешкають за кордоном. Ми зрозуміли, що не обійдемося без електронного формату, без електронних підписів, які накладаються на документ. Тож у ДСЯО розробили електронний експертний висновок. До цього всі дані учасників, усі виставлені бали перевірялися в ручному режимі. В цьому році, щоб заповнювати електронний експертний висновок, експерти проходили відповідне навчання (централізовано і на базі територіальних управлінь держслужби). І всі вони створювали власні електронні ключі, заповнювали тестові експертні висновки, надсилали їх. І лише після цього отримували доступ до процесу тестування. Так ми навчили 1495 осіб накладати електронні підписи, заповнювати електронні експертні висновки і надсилати їх – робота була масштабною. Але при цьому ми зекономили значну кількість бюджетних коштів, а нині це – дуже важливо. До речі, відповідний програмний продукт розробили фахівці служби теж без використання державних коштів.
– Як цьогоріч експерти збирають інформацію для висновку?
– Усе вивчення відбувається упродовж одного дня. Учасники сертифікації не пізніше ніж за три робочі дні й не раніше ніж за п’ять робочих днів отримують повідомлення про те, в який із днів відбуватиметься вивчення досвіду. Учасник сертифікації може здійснювати свою діяльність або безпосередньо в закладі освіти, або дистанційно. Так, спостереження за навчальними заняттями має свої методичні відмінності – при очній та дистанційній формах навчання. Відповідно, експертів готували до роботи як у першому, так і в другому форматі (наприклад, ураховували нещодавні зміни в Санітарному регламенті).
Основним методом збору інформації є спостереження за навчальними заняттями. За дистанційної форми навчання експерт долучається до проведення уроку онлайн. За очної, в закладі, учитель попередньо має налаштувати камеру відповідно до рекомендацій.
Наступним методом збору інформації є самопрезентація педагога. Це можна зробити у довільному форматі – презентації, відеопрезентації, прямого ефіру зі шкільного освітнього середовища тощо. Учителі могли обрати найзручніший для себе формат.
Ще однією «родзинкою» цього року є самоаналіз учасником сертифікації свого проведеного заняття – чого вдалося досягнути, що не вдалося? Ми з практики знаємо, що учителю досить складно проаналізувати власний урок.
Цьогоріч ми скасували обов’язкове анкетування голів методичних об’єднань педагогів-учасників та керівників їхніх навчальних закладів. Адже частина педагогічних колективів нині переформатувалася, хтось переїхав, хтось виїхав за кордон, частина закладів працюють дистанційно, а деякі – припинили роботу. А всі учителі повинні мати рівні можливості.
Дуже важливим етапом є інтерв’ювання. Воно триває до 40 хвилин і передбачає запитання з тих компетентностей, за якими наші експерти хотіли б щось уточнити.
– І все це за один день?
– Так. І за результатами вивчення експерти обговорюють отриману інформацію та виставляють середні бали за визначеними критеріями, які переносять в експертний висновок.
До речі, для нас принциповим є те, що під час сертифікації учителя оцінює саме вчитель! Цього року нашими експертами є 1495 осіб, серед яких більш як 90 відсотків – педагоги-практики. І їх не просто призначили: 1619 осіб пройшли відповідне навчання, і 84 з них не змогли скласти вихідне тестування. Тож і відбір експертів є досить жорстким і кваліфікованим.
СПІЛЬНОТА СМІЛИВИХ
– Доволі багато учасників сертифікації у подальшому самі прагнуть стати експертами. Чому?
– Фактично це вже нова спільнота, в якій фахівці обмінюються досвідом, і все це відбувається на рівні України. Адже експерти з однієї області ніколи не вивчатимуть досвід свого регіону, а лише інших. Спочатку вони опановують досвід, потім товаришують, обмінюються знаннями тощо. І кількість учасників спільноти щороку збільшується.
Педагоги, які успішно пройшли і навчання, і тестування, зараховуються до списку експертів. Щороку цей список оновлюється, щороку такі фахівці проходять навчання. Немає такого, мовляв, один раз я вже навчився – і цього досить на кілька років. Відтак тестування експерти проходять щороку. Це доволі складна процедура, але служба і її територіальні органи осилюють цю роботу, бо ми розуміємо, наскільки цей процес є важливим.
Експерти також є потенційними учасниками інституційних аудитів, у перспективі вони зможуть долучатися до різноманітних експертиз. Тобто сертифікований учитель має досить багато таких своєрідних привілеїв – може брати участь у розробці державних стандартів і різноманітних програм, стати головою методичного об’єднання тощо.
Ми стикаємося з тим, що звертаємося до сертифікованого вчителя, а він уже став заступником директора школи чи директором. І ми не встигаємо їх готувати (сміється. – Авт.) – ми все готуємо, а вони кар’єрно зростають і вже займаються іншою важливою роботою. Можна сказати, що й експерти, й учасники утворюють такий собі «сертифікований клан» найкращих освітян. І наша мета – зробити так, щоб їх було не 3,5-4% від усіх педагогів, як є зараз, а хоча б 40%.
– Для цього, очевидно, треба популяризувати сертифікацію, щоб кількість учителів, які хочуть її пройти, збільшилася. Можливо, сьогодні ще багато хто не розуміє або не бачить для себе її переваг?
– Так. Учитель може прекрасно проводити уроки, але не розуміти, навіщо йому проходити сертифікацію. Адже щоб отримати чергову категорію, достатньо атестації, хороших стосунків із методистами.
Лише незалежні, сміливі педагоги, які відчувають власні сили, йдуть на цю процедуру. Бо атестуватися у закладі й атестуватися на всеукраїнському рівні, проходити незалежне тестування й експертне оцінювання – це зовсім різні речі. На мою думку, такі вчителі – справжні герої!
І ця сміливість знаходить відгук у суспільстві. Нещодавно моя знайома (яка не знає, де я працюю) із захватом розповідала, що у її дитини в школі уроки вестиме «сертифікована вчителька»! І говорила з гордістю, бо до того класу хотіла потрапити чи не більшість учнів, такої ж думки були їхні батьки. І це – найкращий показник. Нині в Україні є більш як три тисячі сертифікованих учителів. І я переконана, що всі вони працюють якісно.
НА ЧЕРЗІ – СЕРТИФІКАЦІЯ ДИРЕКТОРА?
– Яким ви бачите майбутнє сертифікації?
– Ми підготували проєкт концепції розвитку сертифікації, її масштабування. Плануємо упровадження сертифікації серед учителів 5-6 класів базової освіти. Ми хочемо охопити вчителів української мови та математики. Наразі комунікуємо з Міністерством освіти і науки щодо моделей реалізації сертифікації в базовій школі.
Амбітний план – із 2027 року максимально масштабувати сертифікацію на інші спеціальності та предмети. З 2028-го ми хотіли б, аби сертифікація учителів початкових класів уже стала обов’язковою. Але спочатку педагоги мають самі відчути переваги цієї процедури. Наразі є певні проблеми з унормуванням атестації й сертифікації – так, над цим потрібно ще попрацювати.
У нас є повністю розроблена модель сертифікації керівників закладів освіти. До керівника, який пройде незалежну сертифікацію, буде більше довіри, як сьогодні до сертифікованого вчителя. Тобто, керівником зможе ставати не людина, яку просто призначив чи погодив засновник, а та, яка пройшла фахове тестування, змогла представити якісну стратегію розвитку закладу, яку оцінювали інші керівники-експерти. Так, багато хто побоюватиметься проходити цю процедуру. Але, зрештою, фаховий та активний керівник буде лише позитивно впливати і на роботу закладу, і на бажання педагогів рости над собою та… проходити сертифікацію. У такого директора учитель ніколи не боятиметься, що отримає негатив і «лінчування», якщо візьме участь у сертифікації та не пройде всі її етапи успішно. Головне – працювати над собою і не боятися.
– Для реалізації таких масштабних планів повинна бути неабияка підтримка…
– Ми результативно співпрацюємо з МОН і УЦОЯО, підписані меморандуми з Національною академією педагогічних наук, знаними громадськими об’єднаннями. Узагалі, всі продукти, які ми розробляємо, не є «авторитарними» – у сенсі того, що це не ми одноосібно вирішили зробити саме так. Над ними працюють і науковці, і вчителі-практики, і представники громадських об’єднань. Проміжний результат виносимо на широкий загал, його обговорюють і доопрацьовують, і лише після цього він виходить «в люди». Саме тому спільнота майже не критикує, скажімо, наші критерії оцінювання – адже потенційні критики були дотичними до їх створення, можна сказати, були їх співрозробниками. Те, що ми є максимально відкритими у цій роботі, я вважаю запорукою успіху всеукраїнського впровадження сертифікації.
Спілкувався Максим КОРОДЕНКО
«Освіта України», № 42-43, 31 жовтня 2022 року