Підсумки сертифікації: пілотний проєкт отримує 12 балів

Стаття в газеті "Освіта України" №50 від 27 грудня 2021 року.
Поширити

ПІДСУМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ

ПІЛОТНИЙ ПРОЄКТ ОТРИМУЄ 12 БАЛІВ

Підбиваючи підсумки трирічного пілотного проєкту сертифікації вчителів початкових класів, «Освіта України» поспілкувалася з п’ятьма педагогами, які пройшли незалежне оцінювання, а дехто спробував себе і в ролі експерта.

З кожним зі спікерів говорили про: 1) ставлення до пілотного проєкту, особистий досвід його проходження; 2) переваги і недолі­ки процесів сертифікації (зокрема, порівняно з атестацією); 3) те, що складніше – самому проходити оці­нювання чи оцінювати інших; 4) те, чи планують за три роки йти на цей «іспит» знову; 5) те, що потрібно для розвитку і вдосконалення сертифі­кації, та які її перспективи, на дум­ку вчителів.

«МОЖЛИВО, ПОДАВАТИСЯ ІНКОГНІТО?»

Наталія Флінта, сертифікована 2021 року. Працює в опорному за­кладі «Збаразька ЗОШ І-ІІІ ступе­нів №1» Збаразької міської ради Тер­нопільської області. Педагогічний стаж – 30 років.

*Ще до сертифікації два роки екс­пертувала вчителів і чотири – піло­тувала Державний стандарт почат­кової освіти, а тому добре розуміла, що це таке. Важливим фактором участі у новації для мене було й те, що можна збільшити свої фі­нансові доходи. Я й колегам під час навчань радила: йдіть на сертифіка­цію, і матимете додатково 1200 чи 1500 гривень на місяць. За рік на­збираєте стільки, що зможете поїха­ти відпочити на море чи в Карпати – щоб просто перезавантажитися, набратися здорового внутрішнього ресурсу.

*Незалежне оцінювання стало для мене своєрідним підсумком чотири­річної роботи. На початку було не­звично, переживала, як усе скла­деться. Та мені дісталися прекрасні експерти! Запропонували презенту­вати свій досвід, а вже потім – уро­ки. Дали пораду, щоб колега додатко­во показувала камерою з телефона клас, мою працю з дітьми. Дуже важ­ливим було те, що після кожного уроку експерти мене заохочували, дякували. Це додавало сил і впев­неності.

А от під час інтерв’ю мені було легко, комфортно. Адже маю досвід експерта, проведення тренінгів, вебі­нарів на «Основі», онлайн-навчань з учителями Тернопільщини.

*Якщо обирати поміж сертифі­кацією та атестацією, то я за пер­шу. Атестація триває досить довго – з вересня до березня. Постійно перебуваєш у бойовій готовності. А це – тривалі переживання, напру­ження. Можливо, не всіх, але мене подібне випробовування виснажує, не дає відчуття польоту чи свободи у педагогічній творчості. А от сер­тифікація – тиждень, і все. Оці­нили – і працюю далі, отримуючи насолоду від роботи та спілкуван­ня з дітьми!

Як експерт у спілкуванні з коле­гами іноді чула про випадки, коли під час атестації у колективах не завжди наявні справедливість, до­брочесність. Натомість є пробле­ми з комунікацією між директо­ром і вчителем. Тож, виходить, і тут сертифікація виграє, бо має­мо незалежне оцінювання на всі 100 відсотків.

*Як на мене, експертом бути лег­ше: спостерігати, давати поради, під­тримувати… Учителеві під час оціню­вання однозначно важче.

Зауважу і таке: як у експерта траплялися випадки, коли педагог відверто не дотягував, але мав на­дію «проскочити»… Думаю, потрібно організувати групи чи клуби, де для вчителів проводилися б консультації із сертифікованими колегами, тоді менше було б «холостих» спроб, а впевненості – додалося б.

*У нас така професія, що ми му­симо постійно навчатися. І це є один із постулатів НУШ: «навча­тися упродовж життя». Тому од­нозначно – сертифікація має ста­ти систематичною. От тільки варто прирівняти її до атестації за тер­мінами – кожні 5 років, а не 3. Також не потрібно ставити обме­ження щодо кількості учасників. А втім, самі педагоги не кваплять­ся пройти незалежне оцінювання. Ймовірно, треба передбачити мож­ливість подаватися інкогніто, щоб ніяк не залежати від дирекції, ко­лег чи батьків.

«ТЕ, ЩО ВИВИЩУЄ ВЧИТЕЛЯ НАД СОБОЮ»

Володимир Мініч, сертифікований у 2020 році, експерт із сертифікації у 2019-му і 2021 роках. Із 1995-го – вчитель початкових класів Обсіцької гімназії Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської об­ласті. Педагогічний стаж – 26 років.

*Щойно почув про сертифікацію – вагань, що піду на неї, не було. Але у 2019 році спершу вирішив ста­ти експертом із вивчення практично­го досвіду. Щоб для себе з’ясувати, що і до чого.

Адміністрація нашого закла­ду, працівники районного відділу освіти поставилися до мого кро­ку з величезним розумінням. І ко­леги були в курсі моїх планів узя­ти участь у сертифікації. Коли 2020-го зареєструвався і потрібні були відповідні довідки і докумен­ти, директор у всьому йшов мені назустріч.

*Узагалі, кожен етап – особли­вий. Найскладнішим і водночас най­цікавішим є вивчення практичного досвіду. Найважче, і це розповіда­ють практично всі вчителі, здолати хвилювання: кого побачиш по той бік екрану серед експертів? Як по­ведуть себе діти? Чи вистачить сили духу і можливостей, зрештою, слів – усе показати, продемонструвати, висловити?

*Спілкуюся з колегами по всій країні, й відгуки про атестацію не завжди хороші. Не скажу, що це за­гальна картина, але навіть за хоро­ших стосунків у колективі присво­єння категорій залежить винятково від доброї волі директора. Так, атес­тація не завжди є об’єктивною, а то і порядною. Тому, якщо порівнюва­ти ці два процеси – атестацію та сертифікацію, – то остання є аб­солютно незалежним інструментом оцінювання.

*Я був експертом двічі. В екс­пертних групах є викладачі інститу­тів удосконалення, управлінці, мето­дисти. Вони часто відвідують заклади освіти, консультують, перевіряють, входять до складу атестаційних ко­місій тощо. А в нас – експертів з учительської когорти – такого досві­ду не було, тому це дуже хвилюва­ло. Одна справа – самому показати, який ти педагог, а інша – оцінити колегу. Це важливіше, відповідальні­ше, а отже – бути експертом значно складніше.

*Щороку до процесу сертифікації вносяться якісь зміни. Усе шліфу­ється, адаптується до різних умов. Дистанційне оцінювання – така ж новація, як і випробування пілоту в цілому. Тут Державна служба якості освіти показала себе як організатор і куратор проєкту на найвищому рів­ні. Справедливо буде зазначити, що сертифікація дуже вивищує вчите­ля над самим собою. Проте навіть ті інструменти заохочення педаго­гів, які закладені в законі, – досі не можна реалізувати. Дотепер про­цедура сертифікації для атестації не приведена у відповідність до Закону України «Про повну загальну серед­ню освіту».

Три роки! Те, що Типове поло­ження про атестацію педагогічних працівників не відповідає закону (і про це говорять директори, відмов­ляючи сертифікованим педагогам у присвоєнні звання чи категорії, хоча сертифікація дає право на автома­тичне зарахування атестації), – не­правильно! Чому досі такі речі не виправлені?

Проте ми йдемо абсолютно новим шляхом, і без спотикання не обхо­диться… Дуже тішить, що у службі дослухаються до наших зауважень. От, наприклад, 2021 року вдоскона­лили проходження третього етапу. Не було самоп  резентації вчителя, а тепер зробили. Отже, процедура шліфується, стає кращою.

«КОЛЕГИ СТАВЛЯТЬСЯ СТРИМАНО»

Галина Нікуліца, сертифікована в 2019 році, експертка в 2021-му, тренер НУШ із використання LEGO- технологій, учителька початко­вих класів опорного закладу «Ро­манковецький ліцей імені академіка К.Ф. Поповича Сокирянської міської ради Дністровського району Черні­вецької області». Педагогічний стаж – 29 років.

*Як тільки дізналася про серти­фікацію, зрозуміла: маю спробува­ти свої сили. Добре знала, що при­їдуть професіонали, які з першого слова зрозуміють, хто перед ними. Керівництво усіляко мене підтриму­вало, допомагало, розділяло мої по­гляди. Як, до речі, і всі колеги. Але тоді, у 2019-му, була єдиною зі сво­го закладу, хто пройшов сертифіка­цію. У 2020-му в районі ніхто не про­ходив сертифікацію, і лише цього року спробували свої сили ще кіль­ка педагогів з інших закладів. Що ж, і досі вчителі до новації ставляться досить стримано.

*Дуже хвилювалася перед вивчен­ням практичного досвіду професій­них компетентностей учителя. Та у результаті з усіх етапів саме цей мені сподобався найбільше. Експер­тами були доброзичливі люди, про­фесіонали своєї справи. Зі 120 балів я отримала 114.

Пригадую, коли розгорнула зо­шит, переді мною все наче зміша­лося: спектр запитань вельми ши­рокий, починаючи від педагогіки, психології, методики викладання – і аж до санітарних вимог, при цьо­му обов’язкове знання предметів за середню і старшу школи. Збивали з думки хвилювання, недосконалість друку, подеколи геть неоднозначні запитання. Але – нічого. Маючи достатньо знань, упоралася, набрав­ши прохідний бал. Величезний плюс сертифікації в тому, що кожен учи­тель може спробувати себе і пере­конатися, що він дійсно обрав сте­жину, яка йому потрібна.

*Порівнюючи сертифікацію й атестацію, розмірковуючи, чи ви­тіснятиме новація нинішній метод оцінювання, зауважу: атестація поки незамінна. Але працювати в цьому напрямі варто. Сертифікація повинна залишитися у початковій школі, й надалі до неї потрібно залучити учи­телів-предметників. Якщо фахівець справді працює і має певні досяг­нення, займається підвищенням сво­єї фахової майстерності – то кожен директор підтримуватиме такого. Наприклад, керівництво мого закла­ду дуже зацікавлене у тому, щоб пед­працівники самовдосконалювалися і досягали високих результатів.

*Не вагаючись, 2019 року я зро­била такий важливий крок і успіш­но пройшла всі етапи. Сертифікація відкриває нові можливості! Водночас зрозуміла, над чим ще треба працю­вати. Відтак ще подумаю, чи варто проходити наступну сертифікацію. Хочу просто працювати, допомага­ти своїм колегам. Щаслива відчува­ти себе частиною спільноти освітян за покликанням, які творять рефор­ми і не відмовляються від своєї мрії.

«ЦІКАВИЙ, ХОЧА НЕПРОСТИЙ ДОСВІД»

Леся Павлюк, сертифікована у 2019 році, вчителька початкових класів ліцею №7 Івано-Франківської міської ради, тренерка НУШ, екс­пертка з вивчення досвіду вчите­лів, які сертифікуються, експерт­ка з інституційного аудиту ЗЗСО, дипломантка ІІІ туру Всеукраїнсько­го конкурсу «Учитель року – 2019», півфіналістка премії Global Teacher Prize Ukraine 2020 та 2021 рр. Педа­гогічний стаж – 9 років.

*З початкової школи сертифікацію пройшла тільки я, але точно знаю, що є вчителі з базової та старшої школи, які чекають можливості за­реєструватися.

Спочатку важко було наважитися  – страшила невідомість. Але прочи­тала нормативну базу, розібралася і зареєструвалася.

*Розповім про етап щодо вивчен­ня досвіду. Звістка про приїзд екс­пертів була неочікуваною, бо думала, до Івано-Франківщини доберуться аж восени. Я тоді лише повернула­ся із Запоріжжя, де проходив ІІІ тур Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2019». А нині, озираючись назад, я навіть рада, що несподіва­но: не було часу хвилюватися напе­редодні, а роботу вчителя видно за­вжди. Шкода лише, що саме того дня нагороджували переможців облас­ного туру конкурсу «Учитель року – 2019», і довелося вибирати – уро­чисто отримувати нагороду за пере­могу чи проходити етап вивчення досвіду. (Змінити графік роботи екс­пертів можливості не було.) Я обра­ла друге. До мене приїхали експер­ти із Закарпаття, професіонали своєї справи і дуже хороші люди. Були налаштовані побачити все найкра­ще. І побачили. Мій результат був 118 балів зі 120.

Найлегшим етапом сертифікації було завантаження е-портфоліо. А от найскладнішим виявилося очіку­вання балів за ЗНО і граничних ба­лів проходження сертифікації. З по­легшенням зітхнула лише тоді, коли побачила результати.

*До змін і новацій в освіті я став­люся дуже позитивно. В іншому разі не була би тренеркою НУШ, екс­перткою з вивчення досвіду вчи­телів, які сертифікуються, експерт­кою з інституційного аудиту ЗЗСО і, звісно, не проходила б сертифіка­цію у перший же рік її пілотування. Узагалі, було дуже цікаво послухати думки щодо моєї роботи незалежних експертів – незнайомих людей, які знаються на педагогічній діяльності. Сертифікація дала цікавий, хоча і непростий досвід, знайомство з про­гресивними освітянами. Вважаю, що вона має велике майбутнє, проте на добровільних засадах.

*Будучи вчителькою, яка серти­фікується, я мріяла, щоб приїхали хороші експерти, котрі зрозуміють мене, знайдуть, за що поставити ви­сокі бали. А вже коли сама стала експерткою – аби попалися хоро­ші вчителі, яким було б за що ста­вити високі бали. Узагалі, службою розроблені дуже чіткі інструменти оцінювання роботи вчителів, які сер­тифікуються. Хоча кожен експерт під час оцінювання відштовхується від своїх знань, особистого педаго­гічного досвіду.

*Ще не знаю, чи піду на сертифі­кацію знову, і якщо піду, то коли. Метою сертифікації є пошук аген­тів змін – агенти знайшлися. Уяв­ляєте, яких змін вони тепер можуть натворити (від слова «творчість»)?! Нас багато, скоро буде ще більше, не думаю, що ми надалі одні одних бу­демо оцінювати… І вже насамкінець зазначу таке: дуже важливо, щоб на сертифікацію йшли саме ті люди, які усвідомлюють суть НУШ, відповіда­ють професійному стандарту, горять своєю роботою.

«У МЕНЕ СТАЛИСЯ ПОЗИТИВНІ ЗМІНИ»

Ольга Романюк, сертифікована у 2020 році, експертка у 2021-му. 19 років працювала педагогом по­чаткових класів і вчителем англій­ської мови у початкових класах у Стопчаківському ліцеї Яблунівської селищної ради

Косівського району Івано-Франківської області. 5-й мі­сяць обіймає посаду директора в Уторопському ліцеї, що в сусідньому селі. Педагогічний стаж – 20 років.

*В Уторопському ліцеї, окрім мене, є учителька, яка разом зі мною у 2020 році успішно пройшла серти­фікацію. Загалом у громаді є троє сертифікованих педагогічних пра­цівників з 11 навчальних закладів. Для мене сертифікація – великий крок уперед.

Більшість позитивних змін у мене розпочалися з успішного прохо­дження сертифікації. Це дало мож­ливість стати освітнім експертом з вивчення практичного досвіду вчи­телів, які сертифікуються, експертом з інституційного аудиту.

*Під час оцінювання хвилювання надзвичайно велике, бо таки процедура дуже складна. Та зібрала волю у кулак, щоб емоційно витри­мати. У колективі тримала у таємни­ці те, що готуюся і проходжу серти­фікацію. Усіх здивувала тоді, коли поділилася гарною новиною: ось, пройшла, і мій результат – 97,5 бала зі 100. Але однозначно – це коло­сальна праця.

І коли подала документи на кон­курс на заміщення вакантної поса­ди директора, то, безумовно, мала вже великий багаж знань і корис­ний досвід: сертифікація, навчання на освітнього експерта, участь в ін­ституційному аудиті. Тому все скла­лося якнайкраще.

*Перший етап завжди найсклад­ніший, бо це початок. А найлегшим став третій – інтерв’ю з експерта­ми. Можливо, саме тому, що я де­тально обдумувала і зважувала від­повіді, завчасно добре налаштувала себе. Тож однозначно раджу всім учителям, хто відчуває у собі потен­ціал, хто поки не помічений, хоче рухатися уперед, обов’язково спро­бувати сертифікацію.

*От тільки маю відчуття, що наші освітяни ще не всі готові до серти­фікації, На жаль, спостерігаю це і в закладі, який очолила: учителі не го­тові до змін. Не всі прагнуть займа­тися саморозвитком, що є важливою умовою підвищення компетентності педагога. Але ж для успіху переду­сім треба мати внутрішню мотива­цію! Світ швидко змінюється. Учи­тель повинен встигати за змінами, йти в ногу із часом. А надто тоді, коли, згідно з дослідженнями PISA, освіта – на 4-му місці у світовому пріоритеті.

*Спробувати себе в ролі освітнього експерта – це вагомий досвід. На­віть уболіваючи і підтримуючи ко­гось, як експерт маєш бути макси­мально об’єктивним. Мені довелося вивчати досвід педагогів Дніпропе­тровської області. А це для мене озна­чало – побачити, як працюють інші, щось запозичити чи навіть виправи­ти у себе. Звичайно, як для новоспе­ченого керівника, котрий тільки здо­буває навички оцінювання педагогів, цей досвід був дуже корисним.

Методичних рекомендацій екс­перти вчителям не надають, але оці­нювати, я вам скажу, також дуже не просто. Тому це ще й досвід відпо­відальності.

*Сертифікація повинна бути, про­те чи буде вона обов’язковою абсо­лютно для всіх – сумніваюся, хоча сама б того хотіла. Ті, хто став дирек­торами шкіл уже після проходження сертифікації (а таких немало навіть серед учителів початкових класів), думаю, ставитимуть перед своїми педагогічними працівниками високі вимоги до професіоналізму і якос­ті. Цього нас навчила сертифікація.

Галина КОРОЛЬОВА, Валентина ОЛІЙНИК

 

 

Підсумки сертифікації: пілотний проєкт отримує 12 балів
Стаття в газеті "Освіта України" №50 від 27 грудня 2021 року.

ПІДСУМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ

ПІЛОТНИЙ ПРОЄКТ ОТРИМУЄ 12 БАЛІВ

Підбиваючи підсумки трирічного пілотного проєкту сертифікації вчителів початкових класів, «Освіта України» поспілкувалася з п’ятьма педагогами, які пройшли незалежне оцінювання, а дехто спробував себе і в ролі експерта.

З кожним зі спікерів говорили про: 1) ставлення до пілотного проєкту, особистий досвід його проходження; 2) переваги і недолі­ки процесів сертифікації (зокрема, порівняно з атестацією); 3) те, що складніше – самому проходити оці­нювання чи оцінювати інших; 4) те, чи планують за три роки йти на цей «іспит» знову; 5) те, що потрібно для розвитку і вдосконалення сертифі­кації, та які її перспективи, на дум­ку вчителів.

«МОЖЛИВО, ПОДАВАТИСЯ ІНКОГНІТО?»

Наталія Флінта, сертифікована 2021 року. Працює в опорному за­кладі «Збаразька ЗОШ І-ІІІ ступе­нів №1» Збаразької міської ради Тер­нопільської області. Педагогічний стаж – 30 років.

*Ще до сертифікації два роки екс­пертувала вчителів і чотири – піло­тувала Державний стандарт почат­кової освіти, а тому добре розуміла, що це таке. Важливим фактором участі у новації для мене було й те, що можна збільшити свої фі­нансові доходи. Я й колегам під час навчань радила: йдіть на сертифіка­цію, і матимете додатково 1200 чи 1500 гривень на місяць. За рік на­збираєте стільки, що зможете поїха­ти відпочити на море чи в Карпати – щоб просто перезавантажитися, набратися здорового внутрішнього ресурсу.

*Незалежне оцінювання стало для мене своєрідним підсумком чотири­річної роботи. На початку було не­звично, переживала, як усе скла­деться. Та мені дісталися прекрасні експерти! Запропонували презенту­вати свій досвід, а вже потім – уро­ки. Дали пораду, щоб колега додатко­во показувала камерою з телефона клас, мою працю з дітьми. Дуже важ­ливим було те, що після кожного уроку експерти мене заохочували, дякували. Це додавало сил і впев­неності.

А от під час інтерв’ю мені було легко, комфортно. Адже маю досвід експерта, проведення тренінгів, вебі­нарів на «Основі», онлайн-навчань з учителями Тернопільщини.

*Якщо обирати поміж сертифі­кацією та атестацією, то я за пер­шу. Атестація триває досить довго – з вересня до березня. Постійно перебуваєш у бойовій готовності. А це – тривалі переживання, напру­ження. Можливо, не всіх, але мене подібне випробовування виснажує, не дає відчуття польоту чи свободи у педагогічній творчості. А от сер­тифікація – тиждень, і все. Оці­нили – і працюю далі, отримуючи насолоду від роботи та спілкуван­ня з дітьми!

Як експерт у спілкуванні з коле­гами іноді чула про випадки, коли під час атестації у колективах не завжди наявні справедливість, до­брочесність. Натомість є пробле­ми з комунікацією між директо­ром і вчителем. Тож, виходить, і тут сертифікація виграє, бо має­мо незалежне оцінювання на всі 100 відсотків.

*Як на мене, експертом бути лег­ше: спостерігати, давати поради, під­тримувати… Учителеві під час оціню­вання однозначно важче.

Зауважу і таке: як у експерта траплялися випадки, коли педагог відверто не дотягував, але мав на­дію «проскочити»… Думаю, потрібно організувати групи чи клуби, де для вчителів проводилися б консультації із сертифікованими колегами, тоді менше було б «холостих» спроб, а впевненості – додалося б.

*У нас така професія, що ми му­симо постійно навчатися. І це є один із постулатів НУШ: «навча­тися упродовж життя». Тому од­нозначно – сертифікація має ста­ти систематичною. От тільки варто прирівняти її до атестації за тер­мінами – кожні 5 років, а не 3. Також не потрібно ставити обме­ження щодо кількості учасників. А втім, самі педагоги не кваплять­ся пройти незалежне оцінювання. Ймовірно, треба передбачити мож­ливість подаватися інкогніто, щоб ніяк не залежати від дирекції, ко­лег чи батьків.

«ТЕ, ЩО ВИВИЩУЄ ВЧИТЕЛЯ НАД СОБОЮ»

Володимир Мініч, сертифікований у 2020 році, експерт із сертифікації у 2019-му і 2021 роках. Із 1995-го – вчитель початкових класів Обсіцької гімназії Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської об­ласті. Педагогічний стаж – 26 років.

*Щойно почув про сертифікацію – вагань, що піду на неї, не було. Але у 2019 році спершу вирішив ста­ти експертом із вивчення практично­го досвіду. Щоб для себе з’ясувати, що і до чого.

Адміністрація нашого закла­ду, працівники районного відділу освіти поставилися до мого кро­ку з величезним розумінням. І ко­леги були в курсі моїх планів узя­ти участь у сертифікації. Коли 2020-го зареєструвався і потрібні були відповідні довідки і докумен­ти, директор у всьому йшов мені назустріч.

*Узагалі, кожен етап – особли­вий. Найскладнішим і водночас най­цікавішим є вивчення практичного досвіду. Найважче, і це розповіда­ють практично всі вчителі, здолати хвилювання: кого побачиш по той бік екрану серед експертів? Як по­ведуть себе діти? Чи вистачить сили духу і можливостей, зрештою, слів – усе показати, продемонструвати, висловити?

*Спілкуюся з колегами по всій країні, й відгуки про атестацію не завжди хороші. Не скажу, що це за­гальна картина, але навіть за хоро­ших стосунків у колективі присво­єння категорій залежить винятково від доброї волі директора. Так, атес­тація не завжди є об’єктивною, а то і порядною. Тому, якщо порівнюва­ти ці два процеси – атестацію та сертифікацію, – то остання є аб­солютно незалежним інструментом оцінювання.

*Я був експертом двічі. В екс­пертних групах є викладачі інститу­тів удосконалення, управлінці, мето­дисти. Вони часто відвідують заклади освіти, консультують, перевіряють, входять до складу атестаційних ко­місій тощо. А в нас – експертів з учительської когорти – такого досві­ду не було, тому це дуже хвилюва­ло. Одна справа – самому показати, який ти педагог, а інша – оцінити колегу. Це важливіше, відповідальні­ше, а отже – бути експертом значно складніше.

*Щороку до процесу сертифікації вносяться якісь зміни. Усе шліфу­ється, адаптується до різних умов. Дистанційне оцінювання – така ж новація, як і випробування пілоту в цілому. Тут Державна служба якості освіти показала себе як організатор і куратор проєкту на найвищому рів­ні. Справедливо буде зазначити, що сертифікація дуже вивищує вчите­ля над самим собою. Проте навіть ті інструменти заохочення педаго­гів, які закладені в законі, – досі не можна реалізувати. Дотепер про­цедура сертифікації для атестації не приведена у відповідність до Закону України «Про повну загальну серед­ню освіту».

Три роки! Те, що Типове поло­ження про атестацію педагогічних працівників не відповідає закону (і про це говорять директори, відмов­ляючи сертифікованим педагогам у присвоєнні звання чи категорії, хоча сертифікація дає право на автома­тичне зарахування атестації), – не­правильно! Чому досі такі речі не виправлені?

Проте ми йдемо абсолютно новим шляхом, і без спотикання не обхо­диться… Дуже тішить, що у службі дослухаються до наших зауважень. От, наприклад, 2021 року вдоскона­лили проходження третього етапу. Не було самоп  резентації вчителя, а тепер зробили. Отже, процедура шліфується, стає кращою.

«КОЛЕГИ СТАВЛЯТЬСЯ СТРИМАНО»

Галина Нікуліца, сертифікована в 2019 році, експертка в 2021-му, тренер НУШ із використання LEGO- технологій, учителька початко­вих класів опорного закладу «Ро­манковецький ліцей імені академіка К.Ф. Поповича Сокирянської міської ради Дністровського району Черні­вецької області». Педагогічний стаж – 29 років.

*Як тільки дізналася про серти­фікацію, зрозуміла: маю спробува­ти свої сили. Добре знала, що при­їдуть професіонали, які з першого слова зрозуміють, хто перед ними. Керівництво усіляко мене підтриму­вало, допомагало, розділяло мої по­гляди. Як, до речі, і всі колеги. Але тоді, у 2019-му, була єдиною зі сво­го закладу, хто пройшов сертифіка­цію. У 2020-му в районі ніхто не про­ходив сертифікацію, і лише цього року спробували свої сили ще кіль­ка педагогів з інших закладів. Що ж, і досі вчителі до новації ставляться досить стримано.

*Дуже хвилювалася перед вивчен­ням практичного досвіду професій­них компетентностей учителя. Та у результаті з усіх етапів саме цей мені сподобався найбільше. Експер­тами були доброзичливі люди, про­фесіонали своєї справи. Зі 120 балів я отримала 114.

Пригадую, коли розгорнула зо­шит, переді мною все наче зміша­лося: спектр запитань вельми ши­рокий, починаючи від педагогіки, психології, методики викладання – і аж до санітарних вимог, при цьо­му обов’язкове знання предметів за середню і старшу школи. Збивали з думки хвилювання, недосконалість друку, подеколи геть неоднозначні запитання. Але – нічого. Маючи достатньо знань, упоралася, набрав­ши прохідний бал. Величезний плюс сертифікації в тому, що кожен учи­тель може спробувати себе і пере­конатися, що він дійсно обрав сте­жину, яка йому потрібна.

*Порівнюючи сертифікацію й атестацію, розмірковуючи, чи ви­тіснятиме новація нинішній метод оцінювання, зауважу: атестація поки незамінна. Але працювати в цьому напрямі варто. Сертифікація повинна залишитися у початковій школі, й надалі до неї потрібно залучити учи­телів-предметників. Якщо фахівець справді працює і має певні досяг­нення, займається підвищенням сво­єї фахової майстерності – то кожен директор підтримуватиме такого. Наприклад, керівництво мого закла­ду дуже зацікавлене у тому, щоб пед­працівники самовдосконалювалися і досягали високих результатів.

*Не вагаючись, 2019 року я зро­била такий важливий крок і успіш­но пройшла всі етапи. Сертифікація відкриває нові можливості! Водночас зрозуміла, над чим ще треба працю­вати. Відтак ще подумаю, чи варто проходити наступну сертифікацію. Хочу просто працювати, допомага­ти своїм колегам. Щаслива відчува­ти себе частиною спільноти освітян за покликанням, які творять рефор­ми і не відмовляються від своєї мрії.

«ЦІКАВИЙ, ХОЧА НЕПРОСТИЙ ДОСВІД»

Леся Павлюк, сертифікована у 2019 році, вчителька початкових класів ліцею №7 Івано-Франківської міської ради, тренерка НУШ, екс­пертка з вивчення досвіду вчите­лів, які сертифікуються, експерт­ка з інституційного аудиту ЗЗСО, дипломантка ІІІ туру Всеукраїнсько­го конкурсу «Учитель року – 2019», півфіналістка премії Global Teacher Prize Ukraine 2020 та 2021 рр. Педа­гогічний стаж – 9 років.

*З початкової школи сертифікацію пройшла тільки я, але точно знаю, що є вчителі з базової та старшої школи, які чекають можливості за­реєструватися.

Спочатку важко було наважитися  – страшила невідомість. Але прочи­тала нормативну базу, розібралася і зареєструвалася.

*Розповім про етап щодо вивчен­ня досвіду. Звістка про приїзд екс­пертів була неочікуваною, бо думала, до Івано-Франківщини доберуться аж восени. Я тоді лише повернула­ся із Запоріжжя, де проходив ІІІ тур Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2019». А нині, озираючись назад, я навіть рада, що несподіва­но: не було часу хвилюватися напе­редодні, а роботу вчителя видно за­вжди. Шкода лише, що саме того дня нагороджували переможців облас­ного туру конкурсу «Учитель року – 2019», і довелося вибирати – уро­чисто отримувати нагороду за пере­могу чи проходити етап вивчення досвіду. (Змінити графік роботи екс­пертів можливості не було.) Я обра­ла друге. До мене приїхали експер­ти із Закарпаття, професіонали своєї справи і дуже хороші люди. Були налаштовані побачити все найкра­ще. І побачили. Мій результат був 118 балів зі 120.

Найлегшим етапом сертифікації було завантаження е-портфоліо. А от найскладнішим виявилося очіку­вання балів за ЗНО і граничних ба­лів проходження сертифікації. З по­легшенням зітхнула лише тоді, коли побачила результати.

*До змін і новацій в освіті я став­люся дуже позитивно. В іншому разі не була би тренеркою НУШ, екс­перткою з вивчення досвіду вчи­телів, які сертифікуються, експерт­кою з інституційного аудиту ЗЗСО і, звісно, не проходила б сертифіка­цію у перший же рік її пілотування. Узагалі, було дуже цікаво послухати думки щодо моєї роботи незалежних експертів – незнайомих людей, які знаються на педагогічній діяльності. Сертифікація дала цікавий, хоча і непростий досвід, знайомство з про­гресивними освітянами. Вважаю, що вона має велике майбутнє, проте на добровільних засадах.

*Будучи вчителькою, яка серти­фікується, я мріяла, щоб приїхали хороші експерти, котрі зрозуміють мене, знайдуть, за що поставити ви­сокі бали. А вже коли сама стала експерткою – аби попалися хоро­ші вчителі, яким було б за що ста­вити високі бали. Узагалі, службою розроблені дуже чіткі інструменти оцінювання роботи вчителів, які сер­тифікуються. Хоча кожен експерт під час оцінювання відштовхується від своїх знань, особистого педаго­гічного досвіду.

*Ще не знаю, чи піду на сертифі­кацію знову, і якщо піду, то коли. Метою сертифікації є пошук аген­тів змін – агенти знайшлися. Уяв­ляєте, яких змін вони тепер можуть натворити (від слова «творчість»)?! Нас багато, скоро буде ще більше, не думаю, що ми надалі одні одних бу­демо оцінювати… І вже насамкінець зазначу таке: дуже важливо, щоб на сертифікацію йшли саме ті люди, які усвідомлюють суть НУШ, відповіда­ють професійному стандарту, горять своєю роботою.

«У МЕНЕ СТАЛИСЯ ПОЗИТИВНІ ЗМІНИ»

Ольга Романюк, сертифікована у 2020 році, експертка у 2021-му. 19 років працювала педагогом по­чаткових класів і вчителем англій­ської мови у початкових класах у Стопчаківському ліцеї Яблунівської селищної ради

Косівського району Івано-Франківської області. 5-й мі­сяць обіймає посаду директора в Уторопському ліцеї, що в сусідньому селі. Педагогічний стаж – 20 років.

*В Уторопському ліцеї, окрім мене, є учителька, яка разом зі мною у 2020 році успішно пройшла серти­фікацію. Загалом у громаді є троє сертифікованих педагогічних пра­цівників з 11 навчальних закладів. Для мене сертифікація – великий крок уперед.

Більшість позитивних змін у мене розпочалися з успішного прохо­дження сертифікації. Це дало мож­ливість стати освітнім експертом з вивчення практичного досвіду вчи­телів, які сертифікуються, експертом з інституційного аудиту.

*Під час оцінювання хвилювання надзвичайно велике, бо таки процедура дуже складна. Та зібрала волю у кулак, щоб емоційно витри­мати. У колективі тримала у таємни­ці те, що готуюся і проходжу серти­фікацію. Усіх здивувала тоді, коли поділилася гарною новиною: ось, пройшла, і мій результат – 97,5 бала зі 100. Але однозначно – це коло­сальна праця.

І коли подала документи на кон­курс на заміщення вакантної поса­ди директора, то, безумовно, мала вже великий багаж знань і корис­ний досвід: сертифікація, навчання на освітнього експерта, участь в ін­ституційному аудиті. Тому все скла­лося якнайкраще.

*Перший етап завжди найсклад­ніший, бо це початок. А найлегшим став третій – інтерв’ю з експерта­ми. Можливо, саме тому, що я де­тально обдумувала і зважувала від­повіді, завчасно добре налаштувала себе. Тож однозначно раджу всім учителям, хто відчуває у собі потен­ціал, хто поки не помічений, хоче рухатися уперед, обов’язково спро­бувати сертифікацію.

*От тільки маю відчуття, що наші освітяни ще не всі готові до серти­фікації, На жаль, спостерігаю це і в закладі, який очолила: учителі не го­тові до змін. Не всі прагнуть займа­тися саморозвитком, що є важливою умовою підвищення компетентності педагога. Але ж для успіху переду­сім треба мати внутрішню мотива­цію! Світ швидко змінюється. Учи­тель повинен встигати за змінами, йти в ногу із часом. А надто тоді, коли, згідно з дослідженнями PISA, освіта – на 4-му місці у світовому пріоритеті.

*Спробувати себе в ролі освітнього експерта – це вагомий досвід. На­віть уболіваючи і підтримуючи ко­гось, як експерт маєш бути макси­мально об’єктивним. Мені довелося вивчати досвід педагогів Дніпропе­тровської області. А це для мене озна­чало – побачити, як працюють інші, щось запозичити чи навіть виправи­ти у себе. Звичайно, як для новоспе­ченого керівника, котрий тільки здо­буває навички оцінювання педагогів, цей досвід був дуже корисним.

Методичних рекомендацій екс­перти вчителям не надають, але оці­нювати, я вам скажу, також дуже не просто. Тому це ще й досвід відпо­відальності.

*Сертифікація повинна бути, про­те чи буде вона обов’язковою абсо­лютно для всіх – сумніваюся, хоча сама б того хотіла. Ті, хто став дирек­торами шкіл уже після проходження сертифікації (а таких немало навіть серед учителів початкових класів), думаю, ставитимуть перед своїми педагогічними працівниками високі вимоги до професіоналізму і якос­ті. Цього нас навчила сертифікація.

Галина КОРОЛЬОВА, Валентина ОЛІЙНИК