Ключові принципи та практики залучення дітей-переміщених осіб з України до шкільної освіти країн ЄС

У робочому документі Європейської Комісії представлено шість ключових завдань:

• прийом та допуск дітей-переселенців до шкільного навчання;
• підготовка закладів освіти і педагогічних працівників до роботи з дітьми-переселенцями;
• проведення цільових заходів для залучення дітей-переселенців до освіти;
• взаємодія з переміщеними сім’ями, допомога їхнім дітям підтримувати зв’язок з Україною;
• вжиття довгострокових заходів сприяння інклюзивній освіті;
• застосування конкретних заходів щодо виховання дітей раннього і переддошкільного віку та догляду за ними.

Включення дітей-переселенців з України в освіту

Відповідно до Директиви про тимчасовий захист діти-переселенці мають доступ до освіти в ЄС на таких самих умовах, що й громадяни ЄС. Тож реагуючи на нові виклики та плануючи 2022/2023 навчальний рік, країни ЄС мають показати надзвичайну солідарність.

1. Місце в школах для всіх дітей-переселенців

Дітям з України потрібно забезпечити місця в школах, дошкільне виховання та догляд у новому 2022/2023 навчальному році незалежно від терміну їхнього передбачуваного перебування в тій чи тій країні.

Завдяки інклюзивності можна запобігти неконтрольованому залишенню школи та надати дітям необхідну підтримку, зокрема через їхній зв’язок з рідною мовою та культурою.

2. Підготовка шкіл і вчителів

Щоб стати безпечним, гостинним та інклюзивним простором для дітей-переміщених осіб, школам необхідне відповідне фінансування та додатковий персонал, зокрема й зі знанням української мови.

Дітям також потрібна підтримка від керівництва школи, місцевих громад, організацій громадянського суспільства та влади.

Учителі та вихователі мають отримати нові навички й знання, щоб задовольняти психосоціальні, освітні та мовні потреби дітей-переміщених осіб.

3. Проведення цільових заходів для дітей-переселенців

Діти-переміщені особи з України потребують дієвої підтримки, щоб:

• подолати травми війни;
• опанувати мову шкільного навчання;
• відчувати приналежність та представляти себе як особистість у країні перебування.

Цьому можуть сприяти диверсифікований, змішані підходи, індивідуальне навчання, ігри на свіжому повітрі, спортивна й культурна діяльності, неформальне навчання та підтримка однолітків.

4. Підтримка зв’язку дітей-переселенців з Україною

Комунікація з українськими родинами і громадами через різноманітні канали, інформування їх про варіанти здобуття освіти сприятимуть взаєморозумінню й довірі. А створення можливостей для учнів підтримувати зв’язок з Україною зміцнюватиме їхню впевненість у собі та поліпшуватиме навчальні досягнення.

5. Вжиття довгострокових заходів для інклюзивності освіти

Оперативне реагування, засноване на довгостроковому баченні та спланованих заходах, створює умови для стійких позитивних змін в інклюзивній освіті для всіх.

Варто приділяти особливу увагу:

• психологічній роботі з дітьми із неблагополучних сімей;
• запобіганню дискримінації та сегрегації;
• створенню інклюзивному лінгвістично чутливому клімату;
• моніторингу результатів навчання.

6. Вжиття конкретних заходів щодо виховання дітей

Участь у вихованні та догляді важливі для розвитку й благополуччя дітей раннього і передшкільного віку. Забезпечення умов для якісного розвитку дітей передбачає такі заходи:

• розширення можливостей раннього дитинства та догляду;
• надання фінансової допомоги чи скасування податків;
• упровадження додаткового навчання з догляду за дітьми для працівників освіти;
• підтримка тісних зв’язків з родинами.

Відповідний документ складений за підсумками консультацій із Верховним комісаром ООН у справах біженців, Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), представниками міністерств освіти та організацій зацікавлених сторін, експертами Мережі, що працюють над соціальним виміром освіти і навчання (NESET).