Якою має бути ідеальна школа? Як забезпечити якісну освіту в навчальних закладах без такого потужного стимулу, як постійна і прискіплива увага з боку контролюючих органів? Чим виміряти цю якість і як оцінити роботу закладу? Що зробити для того, щоб самооцінювання було успішним та ефективним? На ці питання шукали відповіді учасники стратегічної сесії «Внутрішня система забезпечення якості освіти в школах: розбудовуємо разом», яка відбулася наприкінці жовтня на базі Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова.

У заході взяли участь заступник міністра освіти і науки України Павло Хобзей, голова Державної служби забезпечення якості освіти Руслан Гурак, ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко, іноземні партнери, освітні експерти, керівники шкіл і закладів післядипломної освіти, учителі, батьки і, власне, ті, для кого все затівалося, – учні шкіл.

– Наша стратегічна сесія «Внутрішня система забезпечення якості освіти в школах – розбудовуємо разом» є другою сесією, яку ми проводимо у такому форматі, – зазначив, відкриваючи захід, Руслан Гурак. – Перша дала орієнтири тих стратегічних напрямів, які ми можемо втілювати в життя, адже інституційний аудит, який передбачений законом про освіту, і розбудова внутрішньої системи забезпечення якості – це абсолютно новий виклик для української системи загальної середньої освіти, і ми були змушені напрацьовувати ці продукти всі разом. Нинішня сесія покликана фіналізувати основні документи, які ми розробляємо.

Основним документом є проект «Стандарти і рекомендації щодо функціонування системи забезпечення якості освіти в закладах загальної середньої освіти (внутрішньої системи забезпечення якості освіти)», який презентували учасникам заходу. В ньому окреслено чотири напрями оцінювання якості освітньої діяльності школи: освітнього середовища, педагогічної діяльності вчителів, результатів навчання та управлінської діяльності керівників. Кожен напрям має від 3 до 6 стандартів (загалом їх 16), до кожного стандарту є рекомендації (деталізація – що мається на увазі), й орієнтовні критерії для самооцінки (загалом – 77).

«ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ»

– Коли ми починали роботу, вивчали досвід багатьох європейських країн у різних проектах, але я можу гарантувати, що всі наші стандарти і рекомендації є суто українськими, ми ні в кого їх не списували, – запевнив Руслан Гурак. – Ми справді створили свій продукт, який може працювати в реаліях і в умовах України. Цими стандартами і рекомендаціями ми можемо закласти найкраще розуміння отої ідеальної якісної школи, до якої може прагнути кожен колектив, кожна школа через самооцінювання, само­аналіз, постійне вдосконалення тих чи інших процесів.

На важливості внутрішньої оцінки якості освіти наполягав і Павло Хобзей. На його думку, внутрішня оцінка, незважаючи на зрозумілий суб’єктивізм, є конструктивнішою за зовнішню – здавалося б, більш об’єктивну. Тут усе просто: коли до закладу приходить перевірка і вказує на певні недоліки, колектив школи вкрай рідко сприймає це як конструктивну критику, радше – як образу, і замість шукати шляхи виправлення недоліку, починає виправдовуватися, чому склалася така ситуація: маленька зарплата, мізерний бюджет, депресивний район тощо. «Тобто замість того, аби разом щось робити, називається купа причин, чому немає тої належної якості освіти, – каже Павло Кузьмович. – Тому внутрішня оцінка, якій присвячена нинішня стратегічна сесія, є дуже важливою: люди самі знаходять ті проблеми, які є, вони самі знають і бачать недоліки свого закладу і намагаються їх виправити, їм не вказують на їх негаразди, не «наступають на болючий мозоль».

Також заступник міністра зауважив, що досвід внутрішнього оцінювання в Україні вже є, і пов’язаний він… із нинішнім міністром освіти, у бутність її директором однієї з київських шкіл. Тоді, багато років тому, Лілія Михайлівна адаптувала для України шотландську методику самооцінки діяльності школи, адаптовану раніше для Польщі. І завдяки цьому за рік очолюваний нею навчальний заклад зробив великий стрибок уперед – «тому що був лідер, який зміг організувати й об’єднав батьків, учнів і педагогічний колектив».

Що ж стосується нинішніх методичних рекомендацій, які за європейським зразком назвали «стандартами», то головними експертами, які найбільше долучилися до їх розробки, є команда Офісу освітніх реформ на чолі з її керівником Оленою Заплотинською. Ця експертна група, до якої входять освітяни, юристи, практикуючі директори шкіл, розпочала роботу у травні. Причому спочатку напрямів, за якими має розбудовуватися внутрішня система забезпечення якості, було вісім, за кожним з яких уже був напрацьований певний матеріал.

– Ми бачили також 10 документів різних країн, які стосуються того, що таке якісна школа, – говорить пані Олена. – Вивчали досвід Чехії, Литви, Бельгії, Франції, Шотландії. Безперечно, всі ці країни мають свої традиції і свій, відмінний від нашого, соціокультурний контекст. Але вивчення цих документів було дуже важливим, тому що всі вони орієнтуються на сучасні освітні тенденції і враховують ті виклики, які сучасне суспільне життя ставить перед школою.

За словами Олени Заплотинської, у хід пішли і вітчизняні напрацювання, адже Україна теж має чимало розроблених або адаптованих навколо­освітніх документів: індекс інклюзії, індекси інституційної спроможності, методичні рекомендації до самооцінки тощо. Приблизно через півтора місяця роботи над вісьмома напрямами експерти зрозуміли, що таке «подрібнення є штучним» – тому що, наприклад, неможливо розглядати інформаційне середовище без управління чи без ресурсів. Або неможливо говорити про інклюзію, не охоплюючи більш широко освітнє середо­вище. Тому з восьми напрямів вирішили зробити чотири: середовище, учень, учитель і управління – все те, що фактично складає екосистему школи. Причому потім ви­явилося, що, не беручи жоден іноземний документ за основу, експерти створили проект європейського рівня, схожий на ті документи інших країн, які вивчали раніше.

– Стандарти – це не ДСТУ. Це м’які орієнтири до того, якою має бути якісна школа і куди рухатися її керівнику. Рекомендації до кожного стандарту – це, фактично, його формалізований опис. І також ми даємо на допомогу директорові школи критерії, за якими він може оцінити, як він рухається, і що потрібно зробити, аби досягти цього стандарту, – говорить пані Олена. – В умовах автономії школи, яка є передусім відповідальністю, а вже потім – свободою, цей документ може бути важливим інструментом для керівника школи, який допоможе йому оцінити себе, знайти слабкі й сильні сторони та рухатися вперед. Державна служба з територіальними підрозділами не може охопити таку велику кількість шкіл, яка є в Україні. Інституційний аудит відбуватиметься раз на 10 років. Тому основне – це само­оцінка, саморефлексія школи над своєю роботою. Тепер треба зробити цей інструмент максимально корисним для керівника закладу і максимально важливим – для Державної служби якості освіти. Адже критерії, за якими відбуватиметься самооцінка школи, так само ляжуть в основу методики зовнішнього оцінювання. І сьогодні ми робимо до цього перший крок.

СТАНДАРТИ ТА ІНДИКАТОРИ

Після пленарної частини стратегічної сесії розпочалася практична – тобто робота у групах, де обговорювався кожен визначений стандартами напрям: «Освітнє середовище», «Педагогічна діяльність», «Здобувачі освіти та результати навчання», «Управління закладом освіти та лідерство». П’ята група називалася «Оцінювання закладу освіти: бачення батьків учнів». Окрім того, паралельно зі столицею працювали регіони – робочі групи з визначених питань зібралися у Львові, Краматорську, Херсоні й Сумах.

Учасники груп висловлювали свої зауваження до стандартів і рекомендацій. Здебільшого це стосувалося формулювання – неточного або неповного на їхній погляд. Наприклад, у групі, де опрацьовувався напрям «Освітнє середовище», зауваження викликала фраза «Бібліотека функціонує як інформаційний центр закладу освіти». На думку учасників, у цьому місці треба було уточнити – яким саме повинен бути цей інформаційний центр, яку інформацію він має надавати? Бо що таке бібліотека у звичайному розумінні і чим вона займається, відомо кожному директору. А що таке інформаційний центр і якими мають бути його функції у школі – не зовсім зрозуміло. Усі зауваження і пропозиції, звісна річ, занотовувалися.

– Те, що роблять зараз групи, потрібно передусім для служби якості освіти, для того, щоб якісно закінчити роботу над стандартами і рекомендаціями, – розповіла «ОУ» Олена Заплотинська. – Тому семінар має суто практичне значення. У нас є час на роботу – дуже інтелектуальну і важку, з тим щоб державній службі отримати якомога більше важливої і корисної інформації від практиків для закінчення роботи над цими стандартами. Вони записують свої пропозиції, ми їх візьмемо, будемо аналізувати і вписувати в нашу методику. Зараз вони працюють над індикаторами, над конкретними показниками, які допоможуть оцінити, чи школа виконує закладені критерії і, врешті, чи виконує вона стандарти. Які це можуть бути індикатори? Наприклад, безбар’єрний доступ до школи. Це є індикатором доступності закладу. Якщо йдеться про інклюзію, то показником може бути те, чи володіють учителі методиками роботи з учнями з особливими освітніми потребами, чи співпрацює заклад з ІРЦ, залучаючи фахівців. Чи всі діти спільно беруть участь у заходах? Якщо йдеться про безпечне середовище – чи говорять з учнями про здорове харчування, екологічний спосіб життя? Або чи є у закладі антибулінгова програма? Чи проходять учителі навчання, пов’язані з володінням методиками виявлення насилля в дитячому колективі тощо.

«ОЦІНЮВАННЯ МАЄ БУТИ ПРОСТИМ»

Під час презентацій результатів роботи груп заступник голови Державної служби якості освіти Алла Бондар наголосила: для розробників принципово важливо почути, чи погоджуються учасники стратегічної сесії із запропонованими стандартами. Судячи з усього, освітянсько­експертно­батьківська спільнота проект документа сприйняла схвально – у цілому. Хоча зауважень і пропозицій прозвучало чимало (власне, для цього і збиралися). Деякі з них стосувалися виключно формулювань. Зокрема, термін «навчання» пропонувалося замінити на «освітню діяльність», інші були більш глибокими. Наприклад, Микола Заболотний, презентуючи результати роботи групи, яка працювала у напрямі «Освітнє середовище», звернув увагу на те, що в документі не прописані діяльність і відповідальність батьків як одного з рівноправних членів освітнього середовища. А між тим, згідно із Законом «Про освіту», і батьки є відповідальними за освітній процес. Вони мають можливість впливати на всі пункти, які перевірятимуться в навчальному закладі.

Результати роботи групи, яка опрацьовувала оцінювання управлінської діяльності керівників закладів, презентував директор київської школи №203 Андрій Мельник. Насамперед він зауважив, що його як конкретного директора, «котрий буде виконувати все, що ми тут напишемо», цікавили ясність, чіткість і прозорість того, як упроваджувати це в життя. «Я хочу отримати конкретний інструмент, котрий дозволить мені, моєму колективу, учням, батьківській громаді і громаді взагалі отримати інформацію про якість роботи у школі», – сказав він. Також пан Андрій звернув увагу на таку проблему: в нас є багато документів, які не працюють у реальному житті, бо написані начебто для ідеальної школи. «Ми хочемо реальний документ, – наголосив директор. – Виходячи із цього, ми зробили все, щоб кількість критеріїв була зменшена. І вони повин­ні бути конкретними, чіткими і дуже ясно сформульованими там, де це можливо. Для того, аби спростити цю роботу, ми винесли пропозиції. Є цілий ряд критеріїв, які дублюють прямі вимоги законодавства. Ми вирішили, що їх треба винести окремою групою, причому це оцінювання повинно бути дуже простим. Також ми дуже хотіли б, щоби з’явилися практичні рекомендації. І готові долучитися до їх розроблення». На думку Андрія Мельника, головною небезпекою внутрішнього оцінювання (як і зовнішнього) стане те, що вийде черговий прекрасний документ, виконання якого стане імітуватися.

– Дуже не хотілося б, аби вивчення документів замінило собою вивчення якості освіти, – додав Андрій Мельник. – Стосовно цієї проблеми написали рекомендації, щоб кількість документів не перевищувала тих, які конче необхідні і прописані законодавчими актами. Щоби школа або управління чи засновник не «народжували» нові документи.

БАТЬКИ І ДІТИ

Для організаторів заходу вкрай важливою була думка батьків – якою вони бачать якісну школу і що в ній має оцінюватися? Завдяки громадській організації «Батьки SOS» та Інституту розвитку освіти, у заході взяли участь батьки не лише з Києва, а і з інших регіонів України. Цю небайдужу групу представляла Ольга Черкашина, котра одразу наголосила, що батьки вкрай зацікавлені у цьому документі й із великим ентузіазмом його обговорили. Відтак дійшли висновку, що для ефективності впровадження стандартів і критеріїв необхідно, щоб ця система була розповсюджена не тільки для самооцінки закладів, а і на всю систему оцінювання освіти. На думку батьків, документ має декларативний характер, і більшість стандартів і критеріїв є описовими. А це дає можливість для двоякого трактування, коли одні й ті самі слова кожен розуміє по­різному. Скажімо, для одних безпечне середовище – це повністю виконані санітарні норми, для інших воно виглядає зовсім по­іншому. Те ж саме стосується доступності, адекватності, якості, будь­яких описових характеристик. Тому індикатори і критерії мають бути абсолютно чіткими і вимірюваними.

– Успішність оцінювання також залежить від правильно побудованої системи оцінки, – говорить Ольга Черкашина. – Такої собі ієрархії. Наприклад, керівник закладу освіти має оцінювати роботу педагогів, педагоги можуть оцінювати роботу директора. Велике значення має задоволеність учнів, але вона повин­на бути оцінена через незалежне опитування, на яке не має впливу ніхто. Тобто, щоб створити цю незалежну систему самооцінки, ця ієрархія має бути вибудувана правильно. І нарешті, дуже важливим фактором є прив’язка фінансової мотивації керівників закладів, педпрацівників до результатів оцінювання. Тому що на даний момент, як показує наш досвід батьків, є певні протиріччя в тому, чого має досягнути керівник, і в тому, як він фінансово мотивується.

Після того, як дорослі виговорилися, слово дали дітям – як головним споживачам так званих освітніх послуг. Представники Київської міської ради старшокласників дуже лаконічно розповіли, якою вони бачать ідеальну школу і чого, власне, від неї очікують. Окрім якісного харчування з можливістю самим обирати свій раціон, окрім безпеки в школі та зміни формату нинішньої виснажливої системи іспитів, школярі найбільше хочуть того, що не можна забезпечити будь­якими стандартами. Ось що вони сказали дорослим: «Нам потрібна любов учителів до дітей. Нам потрібен не просто вчитель зі стандартним набором знань, а той, хто готовий поділитися з нами своїм предметом, зацікавити нас. І який отримує задоволення від власної роботи. Нам потрібні вчителі, котрі готові виходити за рамки програми. І дуже важливо знати, що вчитель – це не просто професія, це спосіб життя. Ми хочемо поважати їх не просто як дорослих, а як наших друзів, котрі нас мотивують і вміють зацікавити своїм предметом. Ми хочемо подолати бар’єр між учителем і учнем і навчитися знаходити спільну мову з викладачами. Ми хочемо, аби вчителі нас розуміли, а ми, в свою чергу, віддячимо їм тим самим».

Здається, це і була відповідь на запитання, чим вимірюється якість освіти.

Наталія КУЛИК, «Освіта України» №44 від 5 листопада 2018 року.

СТАНДАРТИ – НЕ ЖОРСТКІ ПРИПИСИ

Алла БОНДАР, заступник голови Державної служби якості освіти:

– Стандарти і рекомендації щодо функціонування системи забезпечення якості освіти в закладах загальної середньої освіти – це певні настанови і поради стосовно того, як закладам освіти побудувати внутрішню систему забезпечення якості. Тобто як налаштувати усі процеси так, аби заклад постійно вдосконалював результати своєї діяльності.

Стандарти – назва умовна. Хочу наголосити на тому, що вони не будуть жорсткими приписами, їх можна буде використовувати повністю або частково, щось додавати, враховуючи особливості закладу. Це – загальні, базові речі. Наприклад, є стандарти щодо безпечного середовища, яке має бути вільним від психологічного і фізичного насильства. Є стандарти, що стосуються педагогічної діяльності; оцінювання рівня знань здобувачів освіти; управлінської діяльності; стратегії закладу освіти – на що вона спрямована і які цілі має переслідувати. Тобто цей документ повинен допомогти закладам. Наприклад, вони можуть проводити якісне самооцінювання, це – дуже важливо, навіть важливіше за оцінювання зовнішнє, бо останнє має здійснюватися раз на десять років. А самооцінювання заклад освіти проводитиме постійно – в ті терміни, які визначатиме сам. Ми пропонуватимемо відображати результати такого самооцінювання у річних звітах, щоб і громадськість, і всі інші установи й організації бачили, що відбувається у цьому закладі. Наголошую: для нас важлива динаміка розвитку кожного закладу загальної середньої освіти. Або, як іще кажемо, додана освітня вартість – тобто чи покращує заклад результати, чи є прогрес у розвитку і навчанні кожної дитини. Саме це повинні відображати стандарти і рекомендації.

Ця стратегічна сесія спрямована на те, аби ще раз опрацювати проект майбутнього документа. Він був підготовлений не лише Державною службою якості освіти – працювала ціла команда, яку нам допоміг сформувати Офіс освітніх реформ. Допомагали і директори шкіл, і вчителі, й батьки, й управлінці місцевих органів управління освітою, і, звісно, МОН. Ми долучаємо і учнів – дуже важливо врахувати їхню думку про те, якою має бути якісна школа. Тому це буде такий документ, що напрацьований усіма зацікавленими сторонами.

Незабаром ми оприлюднимо проект стандартів і рекомендацій, до його обговорення зможуть долучитися всі охочі. Проведемо ще ряд регіональних семінарів, нарад, стратегічних сесій, апробуємо у пілотних школах. І після того, я думаю, МОН затвердить їх своїм наказом як методичні рекомендації, за якими зможуть працювати школи. А із часом вийде й посібник – «зелена книга» для директора школи, де буде зібрано багато матеріалів, що допоможуть створити якісну внутрішню систему забезпечення якості освіти.

 
   

 

Гаряча лінія Державної служби якості освіти України: (044) 236-33-29
Деякі розділи сайту працюють у тестовому режимі.

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено іншеUkraineNOW logo